Відмінності між версіями «Хвалько»

Версія за 12:49, 5 листопада 2018

Хвалько, -ка, м. Хвастунъ. Поки хвалько нахвалиться, чванько начваниться, будько набудеться, а батько наб’ється. Ном. № 5680.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33. ХВАЛЬКО́, а, чол., розм. Хвалькувата людина; хвастун. Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 171); Який той Матій дурний — а хвалько!.. (Іван Франко, I, 1955, 118); [1-й парубок:] Хвалився мені один товариш, що ніби покохала його дівчина, та ще й неабияка, а баришня, ну тільки мені здається, що він великий хвалько та ще й брехун!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 442); [Часник:] У нього завжди була одна порча і зараз є: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 284); Каринський подумав, що перед ним неабиякий хвалько. Спитав не без іронії: — Ви такі певні цього? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 70).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання