Відмінності між версіями «Мандрівний»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | |||
| + | МАНДРІ́ВНИ́Й, івна, івне. | ||
| + | |||
| + | 1. Який мандрує. Звідусіль чути було постріли, — це якась мандрівна офіцерська дружина вирішила підтримати Тимчасовий уряд (Юрій Яновський, II, 1954, 111); Я возив хліб і сіль І людей мандрівних (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 9); І знай, що знов прилинуть восени Мандрівні зграї, знову розколишуть Повітря дзвоном, свистом, щебетанням (Максим Рильський, I, 1956, 78); | ||
| + | // Який постійно мандрує; бродячий. Дванадцять плащів, перетиканих пурпуром тирським, Дар королеви Альтеї мандрівним співцям злотоустим (Іван Франко, XIII, 1954, 316); Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну, зустрічав багатьох людей (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 47); До містечка заїхав мандрівний театр ліліпутів (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 56); | ||
| + | // Кочовий. Він [прокурор] зробив розгорнений екскурс у давнину, в жахливу історію крадіжок дітей всілякими мандрівними племенами (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 324). | ||
| + | Мандрівні дяки див. дяк. | ||
| + | ▲ Мандрівні вогні — те саме, що Блукаючі вогні (див. блукаючий); Мандрівні зорі — зорі, що рухаються не по сталій орбіті. | ||
| + | |||
| + | 2. Заповнений мандрами. Змалку почалося мандрівне життя маленьких княжичів Данилка і Василька (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 85); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 117). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 02:35, 5 листопада 2018
Мандрівний, -а, -е. Странствующій; захожій.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАНДРІ́ВНИ́Й, івна, івне.
1. Який мандрує. Звідусіль чути було постріли, — це якась мандрівна офіцерська дружина вирішила підтримати Тимчасовий уряд (Юрій Яновський, II, 1954, 111); Я возив хліб і сіль І людей мандрівних (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 9); І знай, що знов прилинуть восени Мандрівні зграї, знову розколишуть Повітря дзвоном, свистом, щебетанням (Максим Рильський, I, 1956, 78); // Який постійно мандрує; бродячий. Дванадцять плащів, перетиканих пурпуром тирським, Дар королеви Альтеї мандрівним співцям злотоустим (Іван Франко, XIII, 1954, 316); Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну, зустрічав багатьох людей (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 47); До містечка заїхав мандрівний театр ліліпутів (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 56); // Кочовий. Він [прокурор] зробив розгорнений екскурс у давнину, в жахливу історію крадіжок дітей всілякими мандрівними племенами (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 324).
Мандрівні дяки див. дяк.
▲ Мандрівні вогні — те саме, що Блукаючі вогні (див. блукаючий); Мандрівні зорі — зорі, що рухаються не по сталій орбіті.
2. Заповнений мандрами. Змалку почалося мандрівне життя маленьких княжичів Данилка і Василька (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 85); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 117).
Ілюстрації
|
|
|
|
