Відмінності між версіями «Тмяно»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
'''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | ТЬМЯ́НО. Присл. до тьмяний. Тьмяно світяться вікна у маленькій халупці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 301); Біля воріт парового млина тьмяно горів ліхтарик (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); Дорога круто завертала вбік, у долину, де тьмяно блищало озеро (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 69); На стінах.. тьмяно поблискували поїдені прозеленню шоломи, кольчуги, щити, списи (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 34); В кутку під стелею тьмяно виблискувало сусальне золото на образах (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73); Блищали тьмяно очі (Максим Рильський, II, 1960, 57); Світло ще не горіло. В густих сутінках тьмяно виступали кострубаті постаті біля припічка, на лаві, коло столу (Андрій Головко, II, 1957, 282); // у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна,.. гнітить низька стеля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Надворі осінь. У класі тьмяно й непривітно (Павло Тичина, II, 1957, 30). | ||
| − | + | '''Український тлумачний словник''' | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
Тьмяно — Присл. до тьмяний. || у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення … | Тьмяно — Присл. до тьмяний. || у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення … | ||
Версія за 00:48, 5 листопада 2018
Тмяно, нар. 1) Затемненно. 2) Печально, грустно. О. 1862. VIII. 6.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТЬМЯ́НО. Присл. до тьмяний. Тьмяно світяться вікна у маленькій халупці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 301); Біля воріт парового млина тьмяно горів ліхтарик (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); Дорога круто завертала вбік, у долину, де тьмяно блищало озеро (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 69); На стінах.. тьмяно поблискували поїдені прозеленню шоломи, кольчуги, щити, списи (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 34); В кутку під стелею тьмяно виблискувало сусальне золото на образах (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73); Блищали тьмяно очі (Максим Рильський, II, 1960, 57); Світло ще не горіло. В густих сутінках тьмяно виступали кострубаті постаті біля припічка, на лаві, коло столу (Андрій Головко, II, 1957, 282); // у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна,.. гнітить низька стеля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Надворі осінь. У класі тьмяно й непривітно (Павло Тичина, II, 1957, 30).
Український тлумачний словник
Тьмяно — Присл. до тьмяний. || у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення …
Ілюстрації
|
|
|
|
