Відмінності між версіями «Жахно»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ЖА́ХНО. Присл. до жахний. — Мама! — жахно, одними губами вимовила Наталя (Степан Васильченко, II, 1959, 61); Ленський пада; все імлою Заслалось; жахно продзвенів У пітьмі крик... (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1947, 127). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 514. | ||
| + | |||
| + | ЖАХНИ́Й, а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Який навіває, викликає жах; жахливий, страхітливий. Місто спить, Млою густо повиті, Маячать кам'яниці жахні... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 159); В сні не дають забутись жахні привиди (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 3); Поволі, мов з туману, над жахним степом, де палали ворожі танки, здіймалась курява (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 128). | ||
| + | |||
| + | 2. Який виражає жах (у 1 знач.). Вона вибігла з хмари їдкого диму, дивилася на дівчат жахними очима, не в змозі вимовити й слова (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 736). | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Незвичайний, дуже великий, дуже сильний; жахливий, страшний. Нотемрив їх [голоту] голод жахний, Надходить остання година... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 222); Ви побачили б, який жахний переполох зчинився серед нашої братії! (Іван Ле, Мої листи, 1945, 115); — Ви, пане Ханчуку, просто засліплені тим жахним шовінізмом, що виховував у вас австрійський цесаризм та руський царизм, — зітхнувши, проказав я (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 152); | ||
| + | // Повний відчаю, переживання: нелюдський, несамовитий. — Ладен бігти світ, за очі, ладен утопитися, вмерти, аби тільки нечутій цього жахного тужіння безпорадної старої жінки (Іван Ле, Мої листи, 1945, 173). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 514. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:32, 4 листопада 2018
Жахно, нар. Страшно.
Зміст
Сучасні словники
ЖА́ХНО. Присл. до жахний. — Мама! — жахно, одними губами вимовила Наталя (Степан Васильченко, II, 1959, 61); Ленський пада; все імлою Заслалось; жахно продзвенів У пітьмі крик... (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1947, 127).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 514.
ЖАХНИ́Й, а, е.
1. Який навіває, викликає жах; жахливий, страхітливий. Місто спить, Млою густо повиті, Маячать кам'яниці жахні... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 159); В сні не дають забутись жахні привиди (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 3); Поволі, мов з туману, над жахним степом, де палали ворожі танки, здіймалась курява (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 128).
2. Який виражає жах (у 1 знач.). Вона вибігла з хмари їдкого диму, дивилася на дівчат жахними очима, не в змозі вимовити й слова (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 736).
3. перен. Незвичайний, дуже великий, дуже сильний; жахливий, страшний. Нотемрив їх [голоту] голод жахний, Надходить остання година... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 222); Ви побачили б, який жахний переполох зчинився серед нашої братії! (Іван Ле, Мої листи, 1945, 115); — Ви, пане Ханчуку, просто засліплені тим жахним шовінізмом, що виховував у вас австрійський цесаризм та руський царизм, — зітхнувши, проказав я (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 152); // Повний відчаю, переживання: нелюдський, несамовитий. — Ладен бігти світ, за очі, ладен утопитися, вмерти, аби тільки нечутій цього жахного тужіння безпорадної старої жінки (Іван Ле, Мої листи, 1945, 173).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 514.
Ілюстрації
|
|
|
|
