Відмінності між версіями «Красота»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Цитати про красу)
(Вірш)
Рядок 42: Рядок 42:
  
 
'''КРАСОТА'''
 
'''КРАСОТА'''
 +
 
Гірський мій Ті́кичу,
 
Гірський мій Ті́кичу,
 +
 
дивлю́ся на спокійний плин –
 
дивлю́ся на спокійний плин –
 +
 
на кожен русла плавний ви́гин –
 
на кожен русла плавний ви́гин –
 +
 
і плачу…
 
і плачу…
 +
 
воло́тцем очеретяним розчулено тремчу,  
 
воло́тцем очеретяним розчулено тремчу,  
 +
 
човном до берега приковано мовчу,
 
човном до берега приковано мовчу,
 +
 
Гірський мій Тікичу   
 
Гірський мій Тікичу   
  
 
пливуть, як хмари, над тобою верби
 
пливуть, як хмари, над тобою верби
 +
 
у флері романтичної журби,  
 
у флері романтичної журби,  
 +
 
у паволо́ці злотору́сої задуми…
 
у паволо́ці злотору́сої задуми…
  
 
пірча́сту зграйку суму
 
пірча́сту зграйку суму
 +
 
плю́снули в небо дикі голуби
 
плю́снули в небо дикі голуби
 
   
 
   
 
злітаються з горбка, із висоти,  
 
злітаються з горбка, із висоти,  
 +
 
полишивши обійстя і госпо́ди,
 
полишивши обійстя і госпо́ди,
 +
 
чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди –
 
чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди –
 +
 
спішать із Тікича Гірського воду пити,  
 
спішать із Тікича Гірського воду пити,  
 +
 
допастися його снаги і вроди
 
допастися його снаги і вроди
  
 
…і на ту сторону з високого моста,  
 
…і на ту сторону з високого моста,  
 +
 
по са́мі вінця небокраю,
 
по са́мі вінця небокраю,
 +
 
звивається між рівнопі́ль і грає
 
звивається між рівнопі́ль і грає
 +
 
Гірського Тікича шовкова лента:
 
Гірського Тікича шовкова лента:
 +
 
упійманим карасиком стриба́є
 
упійманим карасиком стриба́є
 +
 
у перевитих променем осо́ках –
 
у перевитих променем осо́ках –
 +
 
то зблисне ясно і сліпучо срібним боком,
 
то зблисне ясно і сліпучо срібним боком,
 +
 
то знову межи вербами щеза́є
 
то знову межи вербами щеза́є
  
 
… в обидві сторони з високого моста   
 
… в обидві сторони з високого моста   
 +
 
не тільки оком – серцем зрячим  
 
не тільки оком – серцем зрячим  
 +
 
бачу:
 
бачу:
 +
 
така проста натхненна Красота…
 
така проста натхненна Красота…
 +
 
і я –  
 
і я –  
 +
 
не те, щоб навіть плачу,
 
не те, щоб навіть плачу,
 +
 
а сльози, не питаючи, течуть,
 
а сльози, не питаючи, течуть,
 +
 
як ти,  
 
як ти,  
 +
 
Гірський мій Тікичу…
 
Гірський мій Тікичу…
 +
  
 
''Автор: Валя Савелюк''
 
''Автор: Валя Савелюк''

Версія за 15:22, 4 листопада 2018

Красота, -ти, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красота дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч.


Сучасні словники

КРАСОТА́,, жін. Те саме, що краса . Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Олександр Довженко, I, 1958, 249).

Ілюстрації

Красота 1.jpg Красота 2.jpg Красота 3.jpg

Словник синонімів

КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА [УРО́ДА рідше] розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).

КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА[УРО́ДА рідше], ВРОДЛИ́ВІСТЬ [УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше], ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя (Т. Шевченко); Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (О. Стороженко); Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Я. Щоголів); Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу (І. Кащенко); Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (І. Ле); Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (П. Чубинський).

Словник відмінків

Відмінки слова.png

Красота- іменник жіночого роду

* Але: дві, три, чотири красоти́

Цитати про красу

Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці. Джек Лондон

Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі. Алессандро Д'Авенія

Велич людини - найвища форма краси. Террі Гудкайнд

Вірш

КРАСОТА

Гірський мій Ті́кичу,

дивлю́ся на спокійний плин –

на кожен русла плавний ви́гин –

і плачу…

воло́тцем очеретяним розчулено тремчу,

човном до берега приковано мовчу,

Гірський мій Тікичу

пливуть, як хмари, над тобою верби

у флері романтичної журби,

у паволо́ці злотору́сої задуми…

пірча́сту зграйку суму

плю́снули в небо дикі голуби

злітаються з горбка, із висоти,

полишивши обійстя і госпо́ди,

чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди –

спішать із Тікича Гірського воду пити,

допастися його снаги і вроди

…і на ту сторону з високого моста,

по са́мі вінця небокраю,

звивається між рівнопі́ль і грає

Гірського Тікича шовкова лента:

упійманим карасиком стриба́є

у перевитих променем осо́ках –

то зблисне ясно і сліпучо срібним боком,

то знову межи вербами щеза́є

… в обидві сторони з високого моста

не тільки оком – серцем зрячим

бачу:

така проста натхненна Красота…

і я –

не те, щоб навіть плачу,

а сльози, не питаючи, течуть,

як ти,

Гірський мій Тікичу…


Автор: Валя Савелюк

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.

https://uk.worldwidedictionary.org/

Зовнішні посилання