Відмінності між версіями «Розлука»
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | |||
+ | '''РОЗЛУ́КА''', и, жін. | ||
+ | |||
+ | 1. Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. — Я виряджала перше свого чоловіка, а тепер із своєю дитиною розлука; та ще не знаю, чи дожду [діжду], чи побачу вже (Марко Вовчок, I, 1955, 63); Тепер біль від розлуки з рідним краєм зливався з тихим смутком спогадів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 290). | ||
+ | |||
+ | 2. Тимчасове перебування далеко від кого-, чого-небудь близького, дорогого. По майже двомісячній розлуці я вчора був у Обринських (Ольга Кобилянська, III, 1956, 263); Мати хотіла, щоб цей останній вечір перед довгою розлукою її син побув з нею вдома (Олесь Донченко, III, 1956, 197); Він почував справді себе людиною, яка за кілька літ розлуки бачила Харків уперше (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 371). | ||
+ | |||
+ | 3. рідко. Те саме, що розлучення 2. [Публій:] В дорозі нам наклепано, що ніби твоя жона покинула господу і подалась на безвість, а що ти розлуку ніби маєш брати з нею (Леся Українка, III, 1952, 172); Перед самою війною закохався [командир батальйону], вже одружений чоловік, та так закохався, що дружина мусила дати йому розлуку (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 419). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 01:04, 4 листопада 2018
Розлука, -ки, ж. 1) Разлука. Як ізв’яже піп руки, не буде, серденько, розлуки. Чуб. V. 132. 2) Разводъ. Мировий розлуку дає. Г. Барв. 508. 3) Знахарское средство противъ колдовства, града и пр. Шух. 1. 43. Ум. Розлучка. А од нелюба од поганого повік нема розлучки. Грин. III. 330.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РОЗЛУ́КА, и, жін.
1. Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. — Я виряджала перше свого чоловіка, а тепер із своєю дитиною розлука; та ще не знаю, чи дожду [діжду], чи побачу вже (Марко Вовчок, I, 1955, 63); Тепер біль від розлуки з рідним краєм зливався з тихим смутком спогадів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 290).
2. Тимчасове перебування далеко від кого-, чого-небудь близького, дорогого. По майже двомісячній розлуці я вчора був у Обринських (Ольга Кобилянська, III, 1956, 263); Мати хотіла, щоб цей останній вечір перед довгою розлукою її син побув з нею вдома (Олесь Донченко, III, 1956, 197); Він почував справді себе людиною, яка за кілька літ розлуки бачила Харків уперше (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 371).
3. рідко. Те саме, що розлучення 2. [Публій:] В дорозі нам наклепано, що ніби твоя жона покинула господу і подалась на безвість, а що ти розлуку ніби маєш брати з нею (Леся Українка, III, 1952, 172); Перед самою війною закохався [командир батальйону], вже одружений чоловік, та так закохався, що дружина мусила дати йому розлуку (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 419).