Відмінності між версіями «Мінитися»
(Створена сторінка: '''Міни́тися, -ню́ся, -нишся, '''''гл. ''1) Измѣняться, перемѣняться. ''День минав мінивсь на вечі...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Міни́тися, -ню́ся, -нишся, '''''гл. ''1) Измѣняться, перемѣняться. ''День минав мінивсь на вечір. ''МВ. (О. 1862. І. 82). ''Тут я став мінитися... вже в мене ''(вовкулаки) ''і шкура вовча виросла. ''Грин. І. 46. ''Ой має воно ''(серце) ''чого ся мінити. ''Чуб. ''Голова болить, аж світ мені міниться. ''Лебед. у. ''Сердиться, аж міниться. ''Ном. № 14262. ''Аж іскри з очей скакнули, на лиці міниться. ''МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Затмѣваться, меркнуть. ''Міниться сонце, місяць. Як сонце міниться, не можна на його дивитись: очі болітимуть. ''Мнж. 155. ''Ой учора ізвечора, як місяць мінився, ішов Яким до вдівоньки, а сусід дивився. ''Нп. ''Мов сонечко праведне тоді мінилося. ''Ном. | '''Міни́тися, -ню́ся, -нишся, '''''гл. ''1) Измѣняться, перемѣняться. ''День минав мінивсь на вечір. ''МВ. (О. 1862. І. 82). ''Тут я став мінитися... вже в мене ''(вовкулаки) ''і шкура вовча виросла. ''Грин. І. 46. ''Ой має воно ''(серце) ''чого ся мінити. ''Чуб. ''Голова болить, аж світ мені міниться. ''Лебед. у. ''Сердиться, аж міниться. ''Ном. № 14262. ''Аж іскри з очей скакнули, на лиці міниться. ''МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Затмѣваться, меркнуть. ''Міниться сонце, місяць. Як сонце міниться, не можна на його дивитись: очі болітимуть. ''Мнж. 155. ''Ой учора ізвечора, як місяць мінився, ішов Яким до вдівоньки, а сусід дивився. ''Нп. ''Мов сонечко праведне тоді мінилося. ''Ном. | ||
[[Категорія:Мі]] | [[Категорія:Мі]] | ||
| + | |||
| + | '''1.''' Те саме, що мінятися 3. Люта посуха не держить все літо, Люта зима не на рік, Міниться все, і — надійся і віруй: Горе тяжке не на вік (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 325); Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 147). | ||
| + | ♦ Мінитися на обличчі (в обличчі, на лиці, в лиці, на виду) — набирати іншого вигляду, іншого виразу обличчя (під впливом переживання, хвороби і т. ін.). Ростислав мінився на обличчі, рука м'яла поли кафтана (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 506); В лиці міниться [Настя], здригається, труситься (Марко Вовчок, I, 1955, 270). | ||
| + | |||
| + | '''2.''' Втрачати самовладання під впливом якихось переживань. Андрій аж мінився, так сердивсь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 39); — Ти, каже, — не хвилюйся і з заздрощів не мінись: їстимемо разом! (Остап Вишня, II, 1956, 181); Мама просто мінилася від щастя (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 123). | ||
| + | |||
| + | '''3.''' Затемнюватися на короткий час; меркнути. Хай ніколи, ніде не збувається все, Що у снах зачарованих сниться, Хай у прірву мене життя вихром знесе, — Знаю: сонце на хвильку міниться (Павло Грабовський, I, 1959, 382); Хуга починалася.. Мінився місяць, ховаючись у сніговій імлі (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 75). | ||
| + | |||
| + | '''4'''. чим. Сяяти різними тонами, кольорами; переливатися, грати (див. грати 2 7). Стерла [жінка панотця] з повіків сльозу, що мінилася проти сонця красками веселки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 461); Сніг мінився синюватими відблисками (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 239); | ||
| + | // без додатка. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); Вечоріло. Радужно мінились віковічні на горах сніги (Наталя Забіла, Промені, 1951, 17). | ||
Версія за 09:40, 29 жовтня 2018
Міни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Измѣняться, перемѣняться. День минав мінивсь на вечір. МВ. (О. 1862. І. 82). Тут я став мінитися... вже в мене (вовкулаки) і шкура вовча виросла. Грин. І. 46. Ой має воно (серце) чого ся мінити. Чуб. Голова болить, аж світ мені міниться. Лебед. у. Сердиться, аж міниться. Ном. № 14262. Аж іскри з очей скакнули, на лиці міниться. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Затмѣваться, меркнуть. Міниться сонце, місяць. Як сонце міниться, не можна на його дивитись: очі болітимуть. Мнж. 155. Ой учора ізвечора, як місяць мінився, ішов Яким до вдівоньки, а сусід дивився. Нп. Мов сонечко праведне тоді мінилося. Ном.
1. Те саме, що мінятися 3. Люта посуха не держить все літо, Люта зима не на рік, Міниться все, і — надійся і віруй: Горе тяжке не на вік (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 325); Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 147). ♦ Мінитися на обличчі (в обличчі, на лиці, в лиці, на виду) — набирати іншого вигляду, іншого виразу обличчя (під впливом переживання, хвороби і т. ін.). Ростислав мінився на обличчі, рука м'яла поли кафтана (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 506); В лиці міниться [Настя], здригається, труситься (Марко Вовчок, I, 1955, 270).
2. Втрачати самовладання під впливом якихось переживань. Андрій аж мінився, так сердивсь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 39); — Ти, каже, — не хвилюйся і з заздрощів не мінись: їстимемо разом! (Остап Вишня, II, 1956, 181); Мама просто мінилася від щастя (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 123).
3. Затемнюватися на короткий час; меркнути. Хай ніколи, ніде не збувається все, Що у снах зачарованих сниться, Хай у прірву мене життя вихром знесе, — Знаю: сонце на хвильку міниться (Павло Грабовський, I, 1959, 382); Хуга починалася.. Мінився місяць, ховаючись у сніговій імлі (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 75).
4. чим. Сяяти різними тонами, кольорами; переливатися, грати (див. грати 2 7). Стерла [жінка панотця] з повіків сльозу, що мінилася проти сонця красками веселки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 461); Сніг мінився синюватими відблисками (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 239); // без додатка. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); Вечоріло. Радужно мінились віковічні на горах сніги (Наталя Забіла, Промені, 1951, 17).
