Відмінності між версіями «Еч!»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ЕЧ!.jpg|x140px]] |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 18:18, 28 жовтня 2018
Еч! меж. = Ач. Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає. Харьк.
Зміст
Сучасні словники
ЕЧ! = АЧ!
1. виг. Уживається для вираження здивування, докору, незадоволення, захоплення і т. ін. — Ач, утекла!.. — мовить він голосно. — Ген-ген уже... за горою... Ну, та й дівчина ж! (Панас Мирний, II, 1954, 72); — Ач, привітався, ледве підняв бриля, — скипів Аркадій Петрович (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396).
2. част. Уживається (часто в сполученні з який, як), щоб звернути чиюсь увагу на кого-, що-небудь. Дивилися та дивувались На новобранця чабани, Та промовляли, що й вони Таки не дурні: — Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Тарас Шевченко, II, 1953, 352); — Та який вінок сплела. Ач як гарно їй у віночку! — додала Христя, зиркнувши на Одарочку (Панас Мирний, I, 1954, 253); — Ач яку новину сказав! (Юрій Яновський, I,
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]