Відмінності між версіями «Жура»
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 547. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 547. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | + | ||
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
Версія за 14:57, 28 жовтня 2018
Жура, -ри, ж. = Журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю лиш не подаюся. Гол. II. 759. Ум. Журка. Вх. Зн. 17.
Жура, -ри, м. = Джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖУРА́, и, жін., діал. Журба. Купа дров і жура — Що з них двох тяжче є? В дровах труп лиш згора, А в журі все життя (Іван Франко, XI, 1952, 78); Ой, є в мене три жури Та й на моїй голові (Українські народні ліричні пісні, 1958, 404); Спати не буду, бо маю журу (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 192).
Жура обгорнула (гризла) кого; Жура налягає (налягла, наляже) на кого—що — кого-небудь охопили сильні переживання, важкі почуття. Жура обгорнула мене, як кожух узимі (Іван Франко, IV, 1950, 401); Щось було важке у ньому, якась жура його гризла та ослабляла тіло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 339); Гей, до недавнього часу не знав Софрон, що стільки жури наляже на його розумну голову (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 108); З (від) жури — через переживання, важкі почуття. Батько прогайнував усе, мати з жури вмерла, діти пішли в поневірку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 18); Навівати журу — викликати переживання, важкі почуття. Вітер шелестить у верхів'ї дерев, навіваючи журу (Іван Цюпа, Три явори.., 1958, 50).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 547.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЖУРА́, и́, ж., діал. Журба. Купа дров і жура — Що з них двох тяжче є? В дровах труп лиш згора, А в журі все життя (Фр., XI, 1952, 78); Ой, є в мене три жури Та й на моїй голові (Укр.. лір. пісні, 1958, 404); Спати не буду, бо маю журу (Стеф., Вибр., 1949, 192). Жура́ обгорну́ла (гри́зла) кого; Жура́ наляга́є (налягла́, наля́же) на кого-що-кого-небудь охопили сильні переживання, важкі почуття. Жура обгорнула мене, як кожух узимі (Фр., IV, 1950, 401); Щось було важке у ньому, якась жура його гризла та ослабляла тіло (Коцюб., II, 1955, 339); Гей, до недавнього часу не знав Софрон, що стільки жури наляже на його розумну голову (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 108); З (від) жури́ — через переживання, важкі почуття. Батько прогайнував усе, мати з жури вмерла, діти пішли в поневірку (Кобр., Вибр., 1954, 18); Навіва́ти журу́ — викликати переживання, важкі почуття. Вітер шелестить у верхів’ї дерев, навіваючи журу (Цюпа, Три явори.., 1958, 50). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 547.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
жура жура (21, 426), нуда (21, 426), туск (21, 429) – “жаль, смуток, нудьга”;
Ілюстрації
| x140px | 
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
https://molomo.com.ua/myth/boredom.html
