Відмінності між версіями «Тихше»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 14: Рядок 14:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hqdefault.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hqdefault.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C7e652b8f.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C7e652b8f.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:34097535-cartoon-emoticon-smiley-making-silence-sign.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|}
 
|}

Версія за 23:37, 27 жовтня 2018

Тихше, нар. Сравн. ст. отъ тихо.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ТИХІ́ШЕ, ТИ́ХШЕ, присл. Вищ. ст. до тихо. Гості заговорили тихіше: очевидячки, вони таїлись од Тодозі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 131); Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дівка косу чеше (Українські народні пісні, 1, 1964, 288); Чоботи гупали, і Корнієві доводилося здержувати ноги, щоб тихше йти (Борис Грінченко, I, 1963, 416); — Тихше їдеш, далі будеш. Прислів'я старе, але до цього випадку дуже придатне, і я не боюся його процитувати (Вадим Собко, Справа.., 1959, 172); Незабаром він виїхав на степову дорогу, що вела до Троянівки, і пустив коня тихіше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 187); Там і Євфрат переможений ллє свої води тихіше (Микола Зеров, Вибр., 1966, 258); Ставало все тихіше й тихіше навкруги (Олесь Гончар, III, 1959, 90); Тихіше стало на серці. Я вже й не знала, чи люблю його, чи ненавиджу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 395); [Маруся:] Цсссс... мамо, тихіше! Бога ради, тихіше! Вже наближаються... Я бачу човни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 464); Усі зареготали. — Тихше! — роздався голос учителів ззаду (Панас Мирний, IV, 1955, 109); Тихше... Мовчіть... Погасити вогні!.. Цитьте, скрипки навіжені! (Максим Рильський, I, 1956, 118); // у знач. присудк. сл. Я прислухаюсь до клуні й двору, але там тихіше, ніж у моєму вусі (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 131).

Ілюстрації

Hqdefault.jpg C7e652b8f.jpg 34097535-cartoon-emoticon-smiley-making-silence-sign.jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 133.

Зовнішні посилання