Відмінності між версіями «Відтанути»
(Створена сторінка: '''Відтанути. '''См. '''Відтавати. ''' Категорія:Ві) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Відтанути. '''См. '''Відтавати. ''' | '''Відтанути. '''См. '''Відтавати. ''' | ||
[[Категорія:Ві]] | [[Категорія:Ві]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. Розморожуватися під дією тепла. 1 полем, і лугом весна керувала! Я чув, як холодна земля одтавала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 294); Морожене рибне філе відтає при кімнатній температурі без води (Українські страви, 1957, 115); Калюжки, що звечора позамерзали, одтали (Панас Мирний, III, 1954, 61); — Зранку примерзне, а сонечко пригріє, і земля враз відтане (Любов Яновська, I, 1959, 420); | ||
| + | // Звільнятися від снігу або льоду під дією тепла. Вікно од дороги затулене; в напільному, од степу — кружалками одтавали замуровані шибки (Степан Васильченко, I, 1959, 300); Стояв туман, гори відтанули (Петро Панч, II, 1956, 336). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Виходити із стану заціпеніння, туги, жалю і т. ін.; утрачати суворість, холодність; пом'якшуватися. Олесю наче хто підмінив. До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 101); Сльози забриніли, І серце враз відтало аж до дна... (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 4). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дло1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дло2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дло3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|QQisyN5wcUs}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 646. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 18:41, 24 жовтня 2018
Відтанути. См. Відтавати.
Сучасні словники
1. Розморожуватися під дією тепла. 1 полем, і лугом весна керувала! Я чув, як холодна земля одтавала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 294); Морожене рибне філе відтає при кімнатній температурі без води (Українські страви, 1957, 115); Калюжки, що звечора позамерзали, одтали (Панас Мирний, III, 1954, 61); — Зранку примерзне, а сонечко пригріє, і земля враз відтане (Любов Яновська, I, 1959, 420); // Звільнятися від снігу або льоду під дією тепла. Вікно од дороги затулене; в напільному, од степу — кружалками одтавали замуровані шибки (Степан Васильченко, I, 1959, 300); Стояв туман, гори відтанули (Петро Панч, II, 1956, 336).
2. перен. Виходити із стану заціпеніння, туги, жалю і т. ін.; утрачати суворість, холодність; пом'якшуватися. Олесю наче хто підмінив. До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 101); Сльози забриніли, І серце враз відтало аж до дна... (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 4).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 646.
