Відмінності між версіями «Планетник»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Плане́тник, -ка, '''''м. ''Астрономъ. Чуб. II. 584.  
 
'''Плане́тник, -ка, '''''м. ''Астрономъ. Чуб. II. 584.  
 
[[Категорія:Пл]]
 
[[Категорія:Пл]]
 +
 +
Астроном — вчений, що досліджує зірки, планети і їх супутники, комети і метеоритні тіла, туманності, зоряні системи і речовину, що заповнює простір між зорями та планетами, в якому б стані вона не знаходилась.Зібрані астрономами дані про будову і розвиток небесних тіл, про їх положення і рух в просторі дозволяють отримати уявлення про будову Всесвіту в цілому. Астроном – це людина з аналітичним складом розуму. Варто розуміти, що в цій діяльності неможливо отримати швидкий результат. Деякі обчислення розтягуються на роки, так що нетерплячим людям краще не пов’язувати своє життя з цією сферою.
 +
  
  

Версія за 22:35, 23 жовтня 2018

Плане́тник, -ка, м. Астрономъ. Чуб. II. 584.

Астроном — вчений, що досліджує зірки, планети і їх супутники, комети і метеоритні тіла, туманності, зоряні системи і речовину, що заповнює простір між зорями та планетами, в якому б стані вона не знаходилась.Зібрані астрономами дані про будову і розвиток небесних тіл, про їх положення і рух в просторі дозволяють отримати уявлення про будову Всесвіту в цілому. Астроном – це людина з аналітичним складом розуму. Варто розуміти, що в цій діяльності неможливо отримати швидкий результат. Деякі обчислення розтягуються на роки, так що нетерплячим людям краще не пов’язувати своє життя з цією сферою.


Сучасні словники

ПЛАНЕ́ТНИК, а, чол., заст.

1. Астроном.

2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Іван.. "...кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких" (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335); "Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, ай що буде" (Петро Колесник, Терен.., 1959, 8).

Ілюстрації

Планетник1.jpg Планетник2.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 562.