Відмінності між версіями «Ясенок»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ясенок1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ясенок2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ясенок - молодий козак.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 18:09, 23 жовтня 2018
Ясенок, -нка, м. Ум. отъ ясень.
Зміст
Сучасні словники
ЯСЕНО́К, нка, чол. Зменш.-пестл. до ясен. Він.. заходить на просте селянське подвір'я. Воно не лементує лихими собаками, не відсапується худоб'ячим подихом, а скромно красується лише двома ясенками й кількома вишнями (Михайло Стельмах, I, 1962, 649); З-за лісозахисної смуги.. між невисокими напівоголеними кронами ясенків і кущів акації проглядали колгоспні будівлі (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 99); * У порівняннях. Він у батьківській киреї — високий та рівненький собі, мов ясенок (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 272).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 653.
Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч. Дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Шевч., І, 1963, 3); Обголені з листя каштани, ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Фр., VI, 1951, 443); На Кримських і Карпатських горах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа, сосни (Цюпа, Україна.., 1960, 88); *Образно. Два серця трепетні, високі два уми [Горький і Коцюбинський] — Широковітий дуб і ясен тонколистий — Не слави марної, не ситої користі Вони, страждаючи, шукали між людьми (Рильський, II, 1960, 116); *У порівн. Ой виростеш, сину, За півчварта року, Як княжа дитина, Як ясен високий (Шевч., І, 1963, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 652.
я́сен (зменшено-пестливі — ясено́к, ясено́чок, ясене́ць) = я́сень —
1) дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною; символізує стрункого козака, хлопця, парубка. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); Ой виростеш, сину, за півчверть року, Як княжа дитина, як ясен високий (Т. Шевченко); Гнеться, неначе молодий ясенок (Г. Квітка-Основ’яненко); Їхали в машині Саджанці малі… Їхали дубочки, Золоті липки, Рівні ясеночки, Пишні ялинки (П. Воронько).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 665.
Ілюстрації
|
|
|
