Відмінності між версіями «Омрак»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | Омрак=МО́РОК | ||
| + | МО́РОК, у, чол. | ||
| + | 1. Відсутність світла; темрява, темнота. Під вершинами діброви Морок падати почав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 246); Повертаюсь до себе через морок довгих кімнат і хитаюсь, як п'яний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261); У напівпідвальне приміщення вповзли сутінки, поступово переходячи в морок (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 267); | ||
| + | // Сутінок, присмерк. Передвечірній морок раптом розвіявся — промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 243). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Про що-небудь безвідрадне, безнадійне, сумне. Гуманістичні ідеї книги «Вепхіс ткаосані» [Руставелі] — самоцвітними літерами серед мороку середньовіччя заблискотіли! (Павло Тичина, III, 1957, 61); Завжди, коли приїжджала, вона вносила в хату Чорноусів пожвавлення, гомінку веселість. А тепер навіть вона не могла розвіяти мороку, що панував у батьківській хаті (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 233). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 805. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:51, 23 жовтня 2018
Омрак, и о́мряк, -ку, м. Мракъ; помраченіе. К. ПС. 49. Омрак на землю нічка напустила. Мкр. Г. 32. Лихі, чи не лихі, а в омряці вони, — въ умственномъ помраченіи. К. Дз. 153.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Омрак=МО́РОК МО́РОК, у, чол. 1. Відсутність світла; темрява, темнота. Під вершинами діброви Морок падати почав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 246); Повертаюсь до себе через морок довгих кімнат і хитаюсь, як п'яний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261); У напівпідвальне приміщення вповзли сутінки, поступово переходячи в морок (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 267); // Сутінок, присмерк. Передвечірній морок раптом розвіявся — промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 243).
2. перен. Про що-небудь безвідрадне, безнадійне, сумне. Гуманістичні ідеї книги «Вепхіс ткаосані» [Руставелі] — самоцвітними літерами серед мороку середньовіччя заблискотіли! (Павло Тичина, III, 1957, 61); Завжди, коли приїжджала, вона вносила в хату Чорноусів пожвавлення, гомінку веселість. А тепер навіть вона не могла розвіяти мороку, що панував у батьківській хаті (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 233).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 805.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
