Відмінності між версіями «Довольнити»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Довольни́ти, -ню́, -ни́ш, | + | '''Довольни́ти, -ню́, -ни́ш, |
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
Версія за 06:08, 23 жовтня 2018
Довольни́ти, -ню́, -ни́ш,
Сучасні словники
ЗАДОВОЛЬНЯТИ, яю, яєш, ЗАДОВОЛЬНИТИ, ню, ниш,
1. Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін. Юний читач справедливо вимагає, щоб література задовольняла його запити всіма своїми багатющими творчими засобами (Літературна газета, 11.V 1951, 1); — А я таки бажала б послухати книжки на нашій мові! — нарешті додала Марта. Швидко після того довелося мені те жадання Мартине задовольнити (Панас Мирний, IV, 1955, 339); Колишня феодальна або цехова організація промисловості не могла вже задовольнити попиту, що зростав разом з новими ринками (Маніфест комуністичної партії, 1947, 15); // Забезпечувати, вдовольняти кого-небудь, даючи щось бажане, потрібне в достатній кількості, до повного задоволення. Партія і уряд докладають всіх зусиль, щоб повною мірою задовольнити постійно зростаючі матеріальні і культурні потреби трудящих (Тези про 300-річчя возз'єднання.., 1954, 28); // Угамовувати, заспокоювати якісь почуття, прагнення і т. ін. Жадібно припав [Денис] до холодної, як лід, чистої, свіжої води і довго пив її.., не в силах задовольнити своєї жаги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 244); Звірі полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків, хижаки докладали всіх зусиль, щоб.. упіймати й задовольнити свою хіть до їжі (Олесь Донченко, II, 1956, 43); Знову старий свавільник потяг немовля дихати повітрям або ще кудись, щоб тільки задовольнити свій егоїзм, лишитися з онуком на самоті! (Юрій Яновський, II, 1954, 109).
2. Викликати у кого-небудь почуття задоволення чимось. Лижний спорт раптом перестав його задовольняти (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 204); Нарада ця не те щоб задовольнила Васюту, а просто не залишила в ньому прикрого почуття (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 417); Слідчий придивився до Рубана, пізнав, і слідчого це задовольнило (Юрій Яновський, I, 1958, 110).
3. Бути, виявлятися відповідним до чиїх-небудь вимог, сподівань. Опріч того, прохав би позволити мені змінити деякі вислови, коли вони не задовольняють з лексичного боку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 244); Перевірені гібриди, якщо вони задовольняють усі вимоги, що ставляться до сорту, розмножуються у великій кількості.. і передаються виробництву (Юним мічурінцям.., 1955, 59).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Академічний тлумачний словник
