Відмінності між версіями «Згомоніти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Джерела та література) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
<noinclude> | <noinclude> | ||
| − | |||
| − | |||
</noinclude> | </noinclude> | ||
Версія за 17:41, 22 жовтня 2018
Згомоніти
Сучасні словники
ГОМОНІТИ, ню, ни́ш, недок.
1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Марко Вовчок, I, 1955, 119); В кімнаті моїй тихо. За причиненими дверима ще й досі гомонять старі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 173); // Говорити, розповідати про кого-, що-небудь. Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку (Панас Мирний, IV, 1955, 236); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 250); — А яке він на тебе справив враження, Сергію Павловичу? Справді він такий учений, як ото про нього дехто гомонів? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 92).
Ілюстрації
|
|
|
|
