Відмінності між версіями «Красота»
(→Сучасні словники) |
(→Словник синонімів) |
||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
==Словник синонімів== | ==Словник синонімів== | ||
| − | '''КРАСА́''' (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), '''КРАСОТА́''', '''ПОЕ́ЗІЯ'''розм., '''ЛІПОТА́'''розм., '''ВРО́ДА'''['''УРО́ДА'''рідше]розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко). | + | '''КРАСА́''' (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), '''КРАСОТА́''', '''ПОЕ́ЗІЯ''' розм., '''ЛІПОТА́''' розм., '''ВРО́ДА'''['''УРО́ДА''' рідше]розм.- ''Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького'' (І. Нечуй-Левицький); ''Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті'' (Г. Хоткевич); ''Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя'' (з журналу); ''З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна'' (М. Терещенко). |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 14:19, 22 жовтня 2018
Красота, -ти, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красота дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
КРАСОТА́,-И, жін. Те саме, що краса . Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Олександр Довженко, I, 1958, 249).
Ілюстрації
|
|
|
|
Словник синонімів
КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА[УРО́ДА рідше]розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.
