Відмінності між версіями «Людяка»

Версія за 14:18, 22 жовтня 2018

Людяка, -ки, ж. Ув. отъ людина. (Харьк.). Человѣчина. (лат. homo; українське слово походить від прасл. *ljudъ < пра-і.е. *leudho-/leudhi-)[1] — діалектна назва живої, наділеної інтелектом істоти, суб'єкта суспільно-історичної діяльності і культури.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Відмінними рисами людини, які визначають її унікальність у Всесвіті, є її свідомість, здатність мислити і здатність до здійснення вільного вибору, приймати відповідальність за власні дії; наявність моральних суджень. Описуючи людину, відмічають її біологічну непристосованість, відсутність спеціалізації його органів для якого-небудь конкретного простого тваринного існування, здатність створювати знаряддя праці і користуватися ними та вогнем, дар мови, пластичність поведінки. Невідомо жодної іншої істоти, яка має вищі емоції, традиції, здатність мислити, стверджувати, заперечувати, рахувати, планувати, фантазувати, знає про свою смертність, кохає в справжньому сенсі цього слова, має почуття гумору, здійснює свої задуми, відтворює наявне і створює щось нове. Людина вивчає і змінює як навколишній світ, так і самого себе, розбудовує культуру і створює власну історію. Сутність людини, її походження і призначення, місце людини у природі є основними питаннями філософії, релігії, науки і мистецтва.

Розрізняють не менш чотирьох підходів до розгляду терміна «людина»:

людина розумна як біологічний вид; людина як щось, що виходить за рамки живого світу і в значній мірі протистоїть йому; людина як людство в цілому; людина як індивід, особистість.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Список словників української мови

Джерела та література

Етимологічний словник української мови

Зовнішні посилання