Відмінності між версіями «Поет»
(→Див. також) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 55: | Рядок 55: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
[https://onlyart.org.ua/modern-ukrainian-poets/ Сучасні українські поети] | [https://onlyart.org.ua/modern-ukrainian-poets/ Сучасні українські поети] | ||
| − | |||
| − | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 22:22, 21 жовтня 2018
Словник Грінченка
Поет, -та, м. Поэтъ. Чого стоїть Шевченко яко поет народиш. К. Оп. 115.
Сучасні словники
Поет -а, ч.
1》 Автор літературних віршованих, прозових і драматичних поетичних творів.
Автор віршованих поетичних творів.
Художник будь-якого виду мистецтва, твори якого відзначаються поетичністю.
Той, хто оспівує, прославляє що-небудь; співець.
2》 Той, хто поетично сприймає дійсність, поетично ставиться до навколишнього світу.
Поет, а, чол.
1. Автор літературних віршованих, прозових і драматичних поетичних творів.
Шевченко був поетом-борцем, найкращим діячем громадським (Павло Грабовський, III, 1960, 125);
Не жрець, не вождь, а робітник — Поета справжнього імення... (Максим Рильський, I, 1960, 281);
Автор віршованих поетичних творів.
Окремі вірші відомих українських поетів — П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана були вміщені під час декади української культури на сторінках польських газет і журналів (Вісник АН УРСР, 9, 1957, 22);
Художник будь-якого виду мистецтва, твори якого відзначаються поетичністю. Одного щастя бажаю я: забути, забуть все на світі, забуть гидкий час, нікчемних людей. — ніби говорять мелодії поета-композитора (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306);
Той, хто оспівує, прославляє що-небудь; співець. Читаючи їх [вірші], не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 41);
Андрій Головко — поет села. І справа не лише в самому задумі чи у виборі героїв.. Справа.. в усьому духові прози Головка (Радянське літературознавство, 12, 1967, 57).
2. Той, хто поетично сприймає дійсність, поетично ставиться до навколишнього світу.
— Пане доктор! — строго перебила його Целя. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця. Кілько разів ви говорили про себе, що ви чоловік практичний. То говоріть же по-свойому [по-своєму], практично (Іван Франко, II, 1950, 335);
Ілюстрації
|
|
|
