Відмінності між версіями «Орація»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); | ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); | ||
// жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56). | // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56). | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Посилання== | ==Посилання== | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 738. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 738. | ||
[[Категорія:Ор]] | [[Категорія:Ор]] | ||
Поточна версія на 23:06, 21 жовтня 2018
Словник Грінченка
Орація, -ції, ж. Праздничное привѣтствіе, поздравденіе, составленное заранѣе и произносимое ходящими по домамъ на праздникъ Пасхи поздравителями. О. 1861. XI. Свид. 70.
Сучасні словники
ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56).
Посилання
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 738.
