Відмінності між версіями «Орація»
(Створена сторінка: '''Орація, -ції, '''''ж. ''Праздничное привѣтствіе, поздравденіе, составленное заранѣе и произ...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | ==Словник Грінченка== | ||
'''Орація, -ції, '''''ж. ''Праздничное привѣтствіе, поздравденіе, составленное заранѣе и произносимое ходящими по домамъ на праздникъ Пасхи поздравителями. О. 1861. XI. Свид. 70. | '''Орація, -ції, '''''ж. ''Праздничное привѣтствіе, поздравденіе, составленное заранѣе и произносимое ходящими по домамъ на праздникъ Пасхи поздравителями. О. 1861. XI. Свид. 70. | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); | ||
+ | // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56). | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | [[Зображення:Промова.jpg|x140px]] | ||
+ | ==Посилання== | ||
+ | ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); | ||
+ | // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56). | ||
[[Категорія:Ор]] | [[Категорія:Ор]] |
Версія за 22:03, 21 жовтня 2018
Словник Грінченка
Орація, -ції, ж. Праздничное привѣтствіе, поздравденіе, составленное заранѣе и произносимое ходящими по домамъ на праздникъ Пасхи поздравителями. О. 1861. XI. Свид. 70.
Сучасні словники
ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56).