Відмінності між версіями «Ячменик»
(Створена сторінка: '''Ячменик, -ку и ячменичок, -чку, '''''м. ''Ум. отъ '''ячмінь. ''' Категорія:Яч) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Ячменик, -ку и ячменичок, -чку, '''''м. ''Ум. отъ '''ячмінь. ''' | + | '''Ячменик, -ку и ячменичок, -чку, '''''м. ''Ум. отъ '''ячмінь. '''<br /> |
+ | |||
+ | '''ЯЧМЕНИК''' 1, меню, чол.<br /> | ||
+ | |||
+ | 1. Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. Там бачиш широкі лани, вузькі з високими межами ниви, які аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменем, срібним колоссям жита та повійним гнучким вівсом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83); Ячмені почали половіти, немов сивина старості злегка торкнула буйну рослинність землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245); Соловейко щебече, кажуть, поки ячмінь почне колос викидати (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 338); Сіє [колгосп] жито, озиму й яру пшеницю, ячмінь, овес, просо, цукрові буряки, соняшники... (Остап Вишня, I, 1956, 364).<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | 2. Зерно цієї рослини. Якось в нас солі не стало на страву, От і запріг я кобилу лукаву; Четверть ячменю насипав на віз, Сам примостився й у город повіз (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 124); Я часто й спав у насінні, — в житі, в просі, в ячмені й горосі на печі (Олександр Довженко, I, 1958, 281).<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 661.Коментарі (0) | ||
+ | ЯЧМІНЬ 2, меня, чол., мед. Гнійне гостре запалення волосяного мішечка вії і сальної залози краю повіки. Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї (Степан Васильченко, II, 1959, 148).<br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 661.''<br /> | ||
+ | |||
[[Категорія:Яч]] | [[Категорія:Яч]] |
Поточна версія на 15:11, 21 жовтня 2018
Ячменик, -ку и ячменичок, -чку, м. Ум. отъ ячмінь.
ЯЧМЕНИК 1, меню, чол.
1. Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. Там бачиш широкі лани, вузькі з високими межами ниви, які аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменем, срібним колоссям жита та повійним гнучким вівсом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83); Ячмені почали половіти, немов сивина старості злегка торкнула буйну рослинність землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245); Соловейко щебече, кажуть, поки ячмінь почне колос викидати (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 338); Сіє [колгосп] жито, озиму й яру пшеницю, ячмінь, овес, просо, цукрові буряки, соняшники... (Остап Вишня, I, 1956, 364).
2. Зерно цієї рослини. Якось в нас солі не стало на страву, От і запріг я кобилу лукаву; Четверть ячменю насипав на віз, Сам примостився й у город повіз (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 124); Я часто й спав у насінні, — в житі, в просі, в ячмені й горосі на печі (Олександр Довженко, I, 1958, 281).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 661.Коментарі (0)
ЯЧМІНЬ 2, меня, чол., мед. Гнійне гостре запалення волосяного мішечка вії і сальної залози краю повіки. Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї (Степан Васильченко, II, 1959, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 661.