Відмінності між версіями «Уговтати»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Уговтати, -ся. '''См. '''Уговтувати, -ся. ''' | '''Уговтати, -ся. '''См. '''Уговтувати, -ся. ''' | ||
[[Категорія:Уг]] | [[Категорія:Уг]] | ||
| + | УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ), аю, аєш, док., розм. | ||
| + | 1. Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось. — То така. Вона кого хочеш уговтає, — засміялася Христя (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 54). | ||
| + | |||
| + | 2. Те саме, що угамовувати 1. — Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 154); Насилу мати вгамувала, вговтала синка, вклала в постіль, приспала (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 282); — Атож! Вони в мене слухняні, — гордо промовила Докія. — Та й на очах у свекрухи. Коли що, то Чумачиха їх швидко вговтає... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 53). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 377. | ||
Версія за 15:50, 21 жовтня 2018
Уговтати, -ся. См. Уговтувати, -ся. УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ), аю, аєш, док., розм.
1. Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось. — То така. Вона кого хочеш уговтає, — засміялася Христя (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 54).
2. Те саме, що угамовувати 1. — Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 154); Насилу мати вгамувала, вговтала синка, вклала в постіль, приспала (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 282); — Атож! Вони в мене слухняні, — гордо промовила Докія. — Та й на очах у свекрухи. Коли що, то Чумачиха їх швидко вговтає... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 53).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 377.
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
