Відмінності між версіями «Чімхати»

Поточна версія на 14:13, 21 жовтня 2018

Чімхати, -хаю, -єш, гл. = Чухрати 1, 2, 4. Вх. Зн. 80. Чімхай до війта. Вх. Зн. 43.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧІМХАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. Обламувати, обрубувати гілля на дереві, стовбурі; очищати від листя, кори. Поставив мене чухрать гілля (Словник Грінченка); Чухрали теслярі якісь колоди, по кузнях де-не-де вже стукотіли молоти (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 367); — Він з дядьком Мусієм залишився в лісі. Гілля чухрають (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 275).

2. перех. Чесати, очищати вовну від домішок, сміття. Одні мили вовну, другі сушили її, треті чухрали (Історія середніх віків, 1955, 136); Ой коли б ти хазяїн, та овечки собі мав у То б я дома сиділа, вовничку чухрала (Павло Чубинський, V, 1874, 684).

3. перех., розм. Завдавати ударів кому-небудь, сильно бити, шмагати кого-небудь; дубасити, періщити. Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 157); — Лупіть Рябка, — сказав [Пан], — чухрайте! ось батіг! — За що?.. — спитав Рябко, а Пан кричить: — Чухрайте! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 51); Не дали йому бісові котолупи і слова промовити, стягли раба божого з коня і почали чухрать канчуками (Олекса Стороженко, Тв., 1957, 130); // перен. Різко вичитувати, лаяти, докоряючи за кого-, що-небудь. Прийняв він мене прямо-таки підкреслено-ввічливо, немов між нами нічого не сталося і його не чухрав за мою особу сам Олександр Васильович (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 113).

4. неперех., розм. Енергійно рухатися, бігти, їхати, поспішаючи куди-небудь. Кузьма Трохимович далі подумав, що вже пора знімати свого салдата [солдата] та укладатись на віз і чухрати додому... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 18); Килина на поле чухрає колосків збирати (Панас Мирний, IV, 1955, 250); — От же лукаве зілля, — щодуху чухраючи на завод, раз у раз спотикаючись під шаленим тріскотінням неба, охопленого полум'ям, без угаву банив чоловік свою жінку (Яків Баш, Надія, 1960, 215); * Образно. От ми базікаєм, — а час, мов віл з гори, Чухра: його не налигаєш (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 85); Так, дитино моя люба, Погуляй — твоя пора, Бо вже, може, лиха згуба І по тебе десь чухра (Павло Грабовський, I, 1959, 59); // Тікати від кого-небудь. Дзижчать кулі, з дзенькотом висипаються з вікон шибки. Відстрілявшись, біляки підхоплюють кулемет і знову чухрають — куди очі стоять (Олесь Гончар, II, 1959, 24); — Стріляйте, не жалійте патронів! — радив Ярошенко. — А коли вони вискакуватимуть з хат та будуть чухрати в ліс, я з своїми комнезамами з засідки братиму їх на мушку (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 306); // Швидко поширюватися, охоплюючи щось, знищуючи його (про вогонь, полум'я). Вихопився огонь із кватирочки та й пішов чухрати все кругом (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 472).