Відмінності між версіями «Мудрий»

Версія за 21:04, 20 жовтня 2018

Мудрий, -а, -е. 1) Мудрый, умный. Чому чорт мудрий? Бо старий. Посл. Мудрий поляк по шкоді. 2) Мудреный, замысловатый. Невелика штучка, та мудра. Чуб. І. 268. Нагиналась, виправлялась, взявшися у боки, голубцями личкувала дегде мудрі скоки. Мкр. Н. 29. 3) Хорошій по своимъ качествамъ: красивый, вкусный и пр. Росчесав кудрі, росчесав мудрі, і сам до милої пішов. Чуб. V. 370. Мудре дерево. Шух. І. 88. Мудрого борщу наварила.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МУ́ДРИЙ, а, е.

1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. Мудрим ніхто не вродився (Номис, 1864, № 6500); Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам'ятай, що є на світі свині (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 160); Червона Армія перемогла всіх інтервентів, тому що боротьбою керувала комуністична партія на чолі з мудрим Леніним (Петро Панч, Вибр., 1947, 387); // у знач. ім. мудрий, рого, чол. Про розумну, досвідчену людину. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного (Номис, 1864, № 5686); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); // Який виражає розум, проникливість. Я поглянув удруге в її сиві мудрі очі, щоб вгадати з них план, а заразом щоб і збагнути й настрій її душі (Ольга Кобилянська, III, 1956, 284); // Написаний розумно, з глибоким розумінням і узагальненням чогось. Вчіться, діти: мудра книжка Скаже вам чогось багато З того, що колись другими І посіяно й пожато (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 164); Воїн і поет грузинський Ненаситний розум мав, Він не тільки мудрі вірші В'яззю мудрою писав, — Добрим людям на потребу Млин новітній малював (Максим Рильський, III, 1961, 110).

2. Який ґрунтується на глибокому розумінні чогось, на великому досвіді. Мені, було, аж серце мліло,.. як хотілось, Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре (Тарас Шевченко, II, 1953, 200); З миру по нитці — голому сорочка. Максим зарубав собі на умі, що це наймудріше правило на світі (Панас Мирний, I, 1949, 233); Лукія замислюється: І такі мудрі думки народжуються в її дівочій голові, наче їй не дванадцять років, а вдвоє більше (Олесь Донченко, III, 1956, 44).

3. ірон. Те саме, що хитрий. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, їсте на здоров'я Та славите Запорожжя (Тарас Шевченко, I, 1963, 333); [Водяник:] Яка ти мудра! Іди на дно! Доволі тут базікать! (Леся Українка, III, 1952, 190).

4. розм. Нелегкий, складний для виконання, для здійснення. [Галя:] Хазяйства нас не вчать. Та хазяйство не така мудра штука, щоб його у гімназії вчити (Панас Мирний, V, 1955, 134); Прийшла, значить, революція, — сидить Ілліч у Кремлі. Державою керує, мудрі справи вирішує, на білих шле червоних армійців воювати за свободу (Юрій Яновський, I, 1954, 7).

5. розм., рідко. Дуже добрий, смачний. — Ходімо, Прокопе Ригоровичу, до мене. Пазька наварила мудрого борщу (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 187); О, та мудра ж і сивуха! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 819.

Словник синонімів

МУ́ДРИЙ, МУДРІ́Йрозм.;МУДРАГЕ́ЛЬірон.,МУДРА́Кірон.,МУ́ДРИКрозм. (той, хто багато роздумує, обмірковує). Розкрила [Єва] путівник і удала, що вивчає розпис Троїцької надбрамної церкви з "Ликом святих дів". Потім перевела погляд на старих мудреців (О. Чорногуз); Два хитрих мудрого не переважать (Л. Глібов); - Краще, коли б краще. Щоб кожен жив у достатках. Так нема ж цього. І ніякі мудрії цього не вимудрують, поки народ сам своєю головою та своїми руками за це не візьметься (А. Головко); [Жук:] А ви його не покривайте. Теж знайшли мудрагеля! (А. Крижанівський); Деякі мудраки, зациклені на екології, підрахували, що якби нашій індустрії та такі ж енергоекономні технології, як у французів, то ми б не знали, куди дівати наші мільйони кіловатів (з журналу). РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙрозм.,ГОЛОВА́ТИЙрозм.,ГОЛОВА́СТИЙрозм.,МІЗКУВА́ТИЙрозм.,МІЗКОВИ́ТИЙрозм.,КЕБЕТЛИВИЙрозм.,КЕБЕ́ТНИЙрозм.,МИСЛИ́ВИЙзаст. рідко,ТОЛКОВИ́ТИЙзаст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙуроч., заст.Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); - Давид - начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); - Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона [Ольга Миколаївна] зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, - не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там [у Москві] однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського - кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); - Це - твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); [Гаврило:] Та ти [Надежда] вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). - Пор. кмітли́вий.

Ілюстрації

Джерела

1. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2. Всесвітній словник української мови
3. Словник української мови Б. Грінченка