Відмінності між версіями «Лука»
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
== [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BA%D0%B0_(%D0%B8%D0%BC%D1%8F) Лука Ім'я] == | == [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BA%D0%B0_(%D0%B8%D0%BC%D1%8F) Лука Ім'я] == | ||
| − | + | Лука - чоловіче ім'я грецького походження; сходить до грец. Λουκᾶς (Лукас) - грецькому особистого імені, яке, в свою чергу, імовірно утворилося від лат. lux (родовий відмінок - lucis, давальний - lucas) - «світло» [2] [3]. Можливе тлумачення імені - «світлий, що світиться» або «народився на світанку» [4]. За іншою версією, ім'я Λουκᾶς означає «людина з Лукании», історичної області на півдні Італії, в античності колонізованої греками [5]. | |
| − | + | У християнському іменослове ім'я Лука співвідноситься насамперед з євангелістом Лукою, «апостолом від сімдесяти». Крім нього, в християнській традиції є ще кілька ранньохристиянських святих з тим же ім'ям, про які відомості украй мізерні або взагалі відсутні, за винятком дати поминання. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Євангеліст Лука в православної і католицької традиції вважається першим іконописцем і святим-покровителем лікарів і живописців. | |
Поточна версія на 17:06, 20 жовтня 2018
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛУ́КА, и, жін. Рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. Степ без краю; зелені та м'які луки понад річкою; темні луги з дібровами (Марко Вовчок, I, 1955, 169); На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 553.Коментарі (0) ЛУКА́, и, жін.
1. Вигин переднього або заднього краю сідла. Він на луку в сідлі упирає — До Києва на вороному коні скакає (Панас Мирний, V, 1955, 273); Підвівшись на стременах, він сідає на задню луку свого розгойданого сідла й дає коневі волю (Іван Микитенко, II, 1957, 54).
2. Дугоподібний вигин русла річки або берега річки, моря. Ріка Буг, що вигиналася тут лукою, оперізувала гору і все старе місто з трьох боків (Яків Качура, Вибр., 1947, 277); Кривою козацькою шаблею сяяла лука ріки (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 553.
Словник синонімів
Синоніми до слова ЛУКА : оболонь, заплава, пасовисько, сіножать, сов. луг; (при садибі) левада.
Лука Ім'я
Лука - чоловіче ім'я грецького походження; сходить до грец. Λουκᾶς (Лукас) - грецькому особистого імені, яке, в свою чергу, імовірно утворилося від лат. lux (родовий відмінок - lucis, давальний - lucas) - «світло» [2] [3]. Можливе тлумачення імені - «світлий, що світиться» або «народився на світанку» [4]. За іншою версією, ім'я Λουκᾶς означає «людина з Лукании», історичної області на півдні Італії, в античності колонізованої греками [5].
У християнському іменослове ім'я Лука співвідноситься насамперед з євангелістом Лукою, «апостолом від сімдесяти». Крім нього, в християнській традиції є ще кілька ранньохристиянських святих з тим же ім'ям, про які відомості украй мізерні або взагалі відсутні, за винятком дати поминання.
Євангеліст Лука в православної і католицької традиції вважається першим іконописцем і святим-покровителем лікарів і живописців.
