Відмінності між версіями «Лука»
| Рядок 36: | Рядок 36: | ||
== Медіа == | == Медіа == | ||
{{#ev:youtube|tgKWedDi5bg}} | {{#ev:youtube|tgKWedDi5bg}} | ||
| + | |||
| + | == Додаткові дані == | ||
| + | == [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BA%D0%B0 Лука вікі] == | ||
| + | |||
Версія за 14:41, 20 жовтня 2018
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛУ́КА, и, жін. Рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. Степ без краю; зелені та м'які луки понад річкою; темні луги з дібровами (Марко Вовчок, I, 1955, 169); На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 553.Коментарі (0) ЛУКА́, и, жін.
1. Вигин переднього або заднього краю сідла. Він на луку в сідлі упирає — До Києва на вороному коні скакає (Панас Мирний, V, 1955, 273); Підвівшись на стременах, він сідає на задню луку свого розгойданого сідла й дає коневі волю (Іван Микитенко, II, 1957, 54).
2. Дугоподібний вигин русла річки або берега річки, моря. Ріка Буг, що вигиналася тут лукою, оперізувала гору і все старе місто з трьох боків (Яків Качура, Вибр., 1947, 277); Кривою козацькою шаблею сяяла лука ріки (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 553.
Словник синонімів
Синоніми до слова ЛУКА : оболонь, заплава, пасовисько, сіножать, сов. луг; (при садибі) левада.
Лука Ім'я
Лука́ — мужское имя греческого происхождения; восходит к др.-греч. Λουκᾶς (Лукас) — греческому личному имени, которое, в свою очередь, предположительно образовалось от лат. lux (родительный падеж — lucis, дательный падеж — lucas) — «свет»[2][3]. Возможное истолкование имени — «светлый, светящийся» или «родившийся на рассвете»[4]. По другой версии, имя Λουκᾶς означает «человек из Лукании», исторической области на юге Италии, в античности колонизированной греками[5].
В христианском именослове имя Лука соотносится прежде всего с евангелистом Лукой, «апостолом от семидесяти». Помимо него, в христианской традиции есть ещё несколько раннехристианских святых с тем же именем, о которых сведения крайне скудны или вообще отсутствуют, за исключением даты поминовения.
Євангелист Лука
Лука́ (ивр. לוקא, греч. Λουκᾶς) — апостол от семидесяти, сподвижник апостола Павла, христианский святой, почитаемый как автор одного из четырёх Евангелий и Деяний святых апостолов. Был врачом (Кол. 4:14), возможно, судовым доктором[1].
Евангелист Лука в православной и католической традициях считается первым иконописцем и святым-покровителем врачей и живописцев.
