Відмінності між версіями «Чванько»

Версія за 14:21, 19 жовтня 2018

Чванько́, -ка, м. Чванный. Чванько начваниться, а будько набудеться. Ном.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧВАНЬКО́, а́, ч. і ж., розм. Людина, яка любить чванитися, схильна до чванства. Хвалився Будяку, надувшись, Коров’як, Що на троянду він походить колючками; А мій Будяк Сказав чванькові так: Не колючками будь похожий,— а квітками (Бор., Тв., 1957, 143); [Кость:] Розпочинаємо виступ гуртків: танцювального, хорового та драматичного артілі "Шлях Ілліча" під керівництвом Костя Бережного! [Галина:] От чванько! (Зар., Антеї, 1962, 22).

Орфографічний словник української мови. 2005

чванько́ іменник чоловічого роду, істота розм.

Словник синонімів

ЧВАНЬКО́ розм. (людина, схильна до зарозумілості, чванства), ФАНАБЕ́Р розм., ПРИ́НДА розм., ПИ́НДА розм., ПИ́НДИК розм., СПЕСИ́ВЕЦЬ розм. А гірш за всіх чваньки нам допекли ті пишні (П. Гулак-Артемовський); Той красивий, як намальований, з ницою душею спесивця, цей - приязний і соромливий, з одвертим серцем дитини (С. Добровольський).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання