Відмінності між версіями «Овва!»
(→Джерела та література) |
(→Див. також) |
||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
[https://mala.storinka.org/володимир-винниченко-за-сибіром-сонце-сходить-читати-завантажити.html "За Сибіром сонце сходить"] | [https://mala.storinka.org/володимир-винниченко-за-сибіром-сонце-сходить-читати-завантажити.html "За Сибіром сонце сходить"] | ||
| − | + | ==Джерела та література== | |
Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190 | Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190 | ||
| + | |||
| + | Іван Сенченко, Опов., 1959, 4 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 21:32, 18 жовтня 2018
Овва! меж., выражающее удивленіе, сомнѣніе, иронію. Эва! какъ бы не такъ! Перевелись тепер рицарі в Січі... Овва! гукнув тутъ на всю світлицю Кирило Тур. К. ЧР. 113.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОВВА́, виг. Уживається при вираженні здивування, сумніву, іронії і т. ін. — Я лиш те зроблю, що мені схочеться. — Овва! Трошки воно та не так! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 134); — Овва! — хрипко сказала хазяйка хати. — От так одразу я тобі й розказала все... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190); — Овва який! — Отакий. — Рубін ждав нападу, але Індиченко все ж таки здрейфив і не зачепив його (Іван Сенченко, Опов., 1959, 4).
Орфографічний словник української мови
овва́ вигук незмінювана словникова одиниця
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Та притрусимо листям та гіллям. От і шукай нас. А ми собі — овва! — сидимо під землею! Ну й що міг сказати Михась? - Володимир Винниченко "За Сибіром сонце сходить"
Джерела та література
Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190
Іван Сенченко, Опов., 1959, 4
