Відмінності між версіями «Шелест»

Версія за 20:02, 18 жовтня 2018

Шелест, -ту, м. Шелесть, шумъ. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Переносно: шумъ, смятеніе, суматоха. Ну, наробив шелесту! Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. ШЕ́ЛЕСТ, у, чол.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. Легке шарудіння; шерех. У сінях чутно шелест: то в темноті Кирило шукає водянки (Панас Мирний, III, 1954, 126); Почулось: «Тпру-у!» — і шелест плаття. Він підняв голову і побачив Віру Павлівну (Гнат Хоткевич, I, 1966, 41); Підбігають з тихим шелестом шин тролейбуси (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 8); Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 185); Ось рядки з балади «Утоплена», які передають шелест осоки коло берега: Хто се, хто се по сім боці Чеше косу? Хто се? (Максим Рильський, III, 1956, 244); * У порівняннях. Щодня мій друг розмовляє (отим своїм безгучним голосом, немов шелестом) про те, як ми вкупі за границю поїдемо в Швейцарію (Леся Українка, V, 1956, 325); // Глухий шум. По хаті пройшов шелест. Пани здвигували плечима, хитали журливо головами, шепталися між собою (Панас Мирний, I, 1949, 383); Озвався знайомий, зворушливий шелест гвинтів — човен зрушив (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 51); // у сполуч. із сл. ні, ані. Про абсолютну тишу. А тиша яка: ні пташиного співу, ні людського голосу, ні єдиного шелесту — всюди велична тиша (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 85); Все навколо огорнула тиша. Ні шереху, ні шелесту (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 3).

2. перен., розм. Пожвавлений рух, метушня, шум, розмови, викликані чим-небудь. Ми знов у музиці, металі й житі. Хай в'януть недруги лихі. Ой, скільки шелесту у світі! — Ми все те чуєм — не глухі... (Павло Тичина, II, 1957, 207); Народу зібралося стільки, що Михайло Гнатович Сахно змушений був просто відгородити кількома великими валами своє робоче місце. — Наче в театр на артистів дивитися прийшли, — незадоволено буркнув він до Хорошка. — От буде шелесту, коли засипимося [засиплемося] — на весь Радянський Союз, не менше (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 311). ♦ Наробити шелесту див. нароблювати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 436.

Ілюстрації

|style="width:20%; padding-top:1em;"| |style="width:20%; padding-top:1em;"|

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання