Відмінності між версіями «Титарь»

Версія за 19:10, 18 жовтня 2018

Cловник Грінченка

Титарь, -ря, м. Церковный староста, ктиторъ. У костьолі у титаря. Шевч.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТИ́ТАР, я, чол. Церковний староста. Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Панас Мирний, III, 1954, 319); Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар.

Значення в електронних джерелах

Титар (греч. ktítōr, буквально — засновник, творець), особа, на засоби якого побудований або заново прибраний (іконами, фресками) православний храм. Зображення До., в т.ч.(у тому числі) портретні, поширені в середньовічному мистецтві (див. також Донатор ) . З 17—18 вв.(століття) До. називали церковних старост.

Словник синонімів

Церковний староста, ктитор, титар.

Мовою Вікіпедії

Церковний староста, також кти́тор (від грец. κτήτωρ), ти́тар — людина з мирян, що відає господарством церковної громади.

Відомості з історії

Церковний староста не був людиною духовного звання і допомагав настоятелю парафії в управлінні майном. Першими обов'язками церковного старости було придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Старости обиралися парафією.

Вперше посада згадується в указах Петра I. Перший обов'язок церковного старости складався з придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Церковний староста не є людиною духовного звання і допомагає в управлінні майном. Старости призначаються настоятелем або обираються приходом.

У стародавній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторов.

У XIX столітті церковні старости обиралися на три роки прихожанами. Обраних затверджували на посаді в місцевій єпархії.

19 жовтня 1868 року указом імператора була затверджена форма церковних старост. Старостам кафедральних соборів і церков в столичних і губернських містах покладався мундир IX класу Духовного відомства. Старостам церков в повітових містах і селах покладався мундир X класу. Для старост з селянського стану покладався каптан, дозволений (3 грудня 1864 роки) носити при хрещених ходах корогвоносці. Від корогвоносців каптан старост відрізнявся кольором комірів, обшлагів і галунів на кашкетах. В єпархії було розіслано 200 копій малюнків форми церковних старост з селянського стану

У давнішій православній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторів.

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості

• Церковний Староста: обов'язки, функції та особливості діяльності
• Профессия Церковный староста: плюсы и минусы, важные качества