Відмінності між версіями «Люлята»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Люля́та. '''Въ колыбельн. припѣвѣ. ''Люлі, люлі, люлята. ''Мил. 40. | '''Люля́та. '''Въ колыбельн. припѣвѣ. ''Люлі, люлі, люлята. ''Мил. 40. | ||
| − | |||
| − | ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6). | + | '''ЛЮЛЯТИ,''' люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6). |
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572. | ||
| − | |||
| − | Лю́ляти, ляю, єш, гл. | + | |
| + | '''Лю́ляти, ляю, єш, гл.''' | ||
1) Баюкать. Люляю, люляю, поб’ю котка, полаю. Мет. 2. | 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб’ю котка, полаю. Мет. 2. | ||
2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19. | 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19. | ||
| Рядок 14: | Рядок 13: | ||
МАЛЯ, яти, с. 1. розм. Маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186); Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Баш, Проф. Буйко, 1946, 19); // Молодший школяр. Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (Гончар, IV, 1960, 182). | МАЛЯ, яти, с. 1. розм. Маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186); Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Баш, Проф. Буйко, 1946, 19); // Молодший школяр. Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (Гончар, IV, 1960, 182). | ||
2. Молода тварина, що перебуває при матері. Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 239); Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110). | 2. Молода тварина, що перебуває при матері. Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 239); Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110). | ||
| − | |||
| + | '''ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш''', недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6). | ||
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору | Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору | ||
Люлю́кать – | Люлю́кать – | ||
1) (баюкать) лю́ляти, заколи́хувати, гойда́ти (дити́ну). [Люля́ю, люля́ю, поб’ю́ котка́ пола́ю (Метл.)]; | 1) (баюкать) лю́ляти, заколи́хувати, гойда́ти (дити́ну). [Люля́ю, люля́ю, поб’ю́ котка́ пола́ю (Метл.)]; | ||
2) (улюлюкать) тю́кати, тюгу́кати. | 2) (улюлюкать) тю́кати, тюгу́кати. | ||
| − | |||
ЛЮЛЯТИ разг. качать, укачивать | ЛЮЛЯТИ разг. качать, укачивать | ||
| Рядок 26: | Рядок 24: | ||
→ ЛЮМ'ЄР Люм'є | → ЛЮМ'ЄР Люм'є | ||
← ЛЮЛЯ-КЕБАБ люля | ← ЛЮЛЯ-КЕБАБ люля | ||
| − | + | ||
| − | |||
Люлі, люлі, люлята, | Люлі, люлі, люлята, | ||
Гоніть, хлопці, телята. | Гоніть, хлопці, телята. | ||
| Рядок 43: | Рядок 40: | ||
Засни, засни, задрімай | Засни, засни, задрімай | ||
Та нічого не думай! | Та нічого не думай! | ||
| − | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дикий осел2013.png|x140px]] | |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Onagr1.jpg|x140px]] | |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Онагр2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Онагр3.jpg|x140px]] | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 53: | Рядок 51: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/ljuljaty] | ||
| + | [http://www.pisni.org.ua/songs/2174675.html] | ||
| + | [http://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=маля] | ||
| + | [http://www.hohlopedia.org.ua ›] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут/слова 2018]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут/слова 2018]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 06:49, 18 жовтня 2018
Люля́та. Въ колыбельн. припѣвѣ. Люлі, люлі, люлята. Мил. 40.
ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572.
Лю́ляти, ляю, єш, гл.
1) Баюкать. Люляю, люляю, поб’ю котка, полаю. Мет. 2.
2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 389.
МАЛЯ, яти, с. 1. розм. Маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186); Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Баш, Проф. Буйко, 1946, 19); // Молодший школяр. Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (Гончар, IV, 1960, 182). 2. Молода тварина, що перебуває при матері. Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 239); Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110).
ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6). Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору Люлю́кать – 1) (баюкать) лю́ляти, заколи́хувати, гойда́ти (дити́ну). [Люля́ю, люля́ю, поб’ю́ котка́ пола́ю (Метл.)]; 2) (улюлюкать) тю́кати, тюгу́кати.
ЛЮЛЯТИ разг. качать, укачивать Латинська транскрипцiя: [lyulyaty] → ЛЮМ'ЄР Люм'є ← ЛЮЛЯ-КЕБАБ люля
Люлі, люлі, люлята,
Гоніть, хлопці, телята.
Люлі, люлі, люлята!
Теляточки пасуться
І в хлівець заженуться.
Люлі, люлі, люлята!
Та спати полягають,
А пастушка згадають.
Люлі, люлі, люлята!
А пастушок у мішок,
А з мішечка в торбиночку,
Приспр нашу дитиночку.
Засни, засни, задрімай
Та нічого не думай!
Ілюстрації
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
