Відмінності між версіями «Каламарок»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Ка]]
 
[[Категорія:Ка]]
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
=== [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%8C Публічний електронний словник] ===
 +
'''Каламарь''', ря, ж.
 +
1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.
 +
<br />
 +
2) Пузырекъ.
 +
<br />
 +
3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. Ум. Каламарчик.
 +
=== [https://ukrainian_lemko.academic.ru/5067/%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0 Академік.юа] ===
 +
'''каламарка'''
 +
<br />
 +
-кы, ж. Вр.
 +
<br />
 +
Чорнильниця.
 +
=== [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80 Вільна енциклопедія ] ===
 +
'''Калама́р''' (пол. kałamarz < лат. calamarius), звичайніше чорни́льниця — інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи.
 +
== Етимологія слова «каламар» і його сучасне вживання ==
 +
Слово «''каламар''» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою через посередництво пол. kałamarz від лат. calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грец. κάλαμος («тростина»), оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма.
 +
Особливого поширення на українських землях слово «каламар» (як і предмет, яке воно означає) набуло в часи Запорізької Січі; ним же послуговувались в стінах (від часу утворення) Києво-Могилянської академії.
 +
За часів СРСР слово «каламар» вважалось архаїзмом та історичним терміном, поширення набуло синонімічне «чорнильниця» (лексично близьке до рос. чернильница) — зокрема, так називали шкільний письмовий прилад, що в школах використовували для письма подеколи аж до 1980-х рр..
 +
У сучасному українському слововживанні слово каламар вживають як для означення чорнильниці, так і глузливо — будь-якої пляшечки (чи слоїка), особливо, коли її призначення не зовсім ясне; а подеколи — «каламаром» називають дрібного канцеляриста, службовця тощо.
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
<gallery>
|- valign="top"
+
Файл:каламарок1.jpg
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
Файл:каламарок2.jpg
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
Файл:каламарок3.jpg
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
Файл:каламарок4.jpg
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
</gallery>
|}
+
 
+
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 
+
{{#ev:youtube|QoZlkgUEcNA}}
==Див. також==
+
==Цікаве==
 
+
Від лат. calamarius (у значенні «пенал для пера», «портативний письмовий прибор») походить і слово «кальмар». До української воно потрапило через посередництво італ. calamaro, окситан. calamar і фр. calmar. Назву молюск отримав за характерну рідину, схожу на чорнило.
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 
+
[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%8C Публічний електронний український словник]
==Зовнішні посилання==
+
<br />
 +
[https://ukrainian_lemko.academic.ru/5067/%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0 Академік.ру]
 +
<br />
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 209.
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Версія за 00:11, 18 жовтня 2018

Каламарок, -рка, м. = Каламарь 1.

Сучасні словники

Публічний електронний словник

Каламарь, ря, ж. 1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.
2) Пузырекъ.
3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. Ум. Каламарчик.

Академік.юа

каламарка
-кы, ж. Вр.
Чорнильниця.

Вільна енциклопедія

Калама́р (пол. kałamarz < лат. calamarius), звичайніше чорни́льниця — інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи.

Етимологія слова «каламар» і його сучасне вживання

Слово «каламар» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою через посередництво пол. kałamarz від лат. calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грец. κάλαμος («тростина»), оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма. Особливого поширення на українських землях слово «каламар» (як і предмет, яке воно означає) набуло в часи Запорізької Січі; ним же послуговувались в стінах (від часу утворення) Києво-Могилянської академії. За часів СРСР слово «каламар» вважалось архаїзмом та історичним терміном, поширення набуло синонімічне «чорнильниця» (лексично близьке до рос. чернильница) — зокрема, так називали шкільний письмовий прилад, що в школах використовували для письма подеколи аж до 1980-х рр.. У сучасному українському слововживанні слово каламар вживають як для означення чорнильниці, так і глузливо — будь-якої пляшечки (чи слоїка), особливо, коли її призначення не зовсім ясне; а подеколи — «каламаром» називають дрібного канцеляриста, службовця тощо.

Ілюстрації

Медіа

Цікаве

Від лат. calamarius (у значенні «пенал для пера», «портативний письмовий прибор») походить і слово «кальмар». До української воно потрапило через посередництво італ. calamaro, окситан. calamar і фр. calmar. Назву молюск отримав за характерну рідину, схожу на чорнило.

Джерела та література

Публічний електронний український словник
Академік.ру
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 209.