Відмінності між версіями «Калічений»
(→Медіа) |
|||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| |
| − | + | <gallery> | |
| − | + | Файл:покалічений3.jpg | |
| − | + | Файл:калічений1.jpg | |
| − | + | Файл:калічений2.jpg | |
| + | </gallery> | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 22:50, 17 жовтня 2018
Калічений, -а, -е. Искалѣченный... Підняв руки калічені до святого Бога. Шевч. 529.
Зміст
Сучасні словники
КАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Який зазнав каліцтва; покалічений, скалічений. Найшов її [жінку], подивився... I, сивоволосий, Підняв руки калічені До святого бога, Заридав, як та дитина... І простив небогу! (Тарас Шевченко, II, 1963, 129); [Гарасим:] Там їх хур на двадцять буде, і все калічені: у кого руки немає, у кого груди простреляні, у того голова зав'язана (Панас Мирний, V, 1955, 95).
2. Ламаний, неправильний (про мову, слова). Уплило багато часу, і козаки на старості літ., сяк-так балакали каліченою польською мовою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 131); Через деякий час до кімнати увійшов старий, аж почорнілий дід з костуром у руці й, глянувши на Павла, промовив каліченою російською мовою (Василь Кучер, Голод, 1961, 345).
Ілюстрації
МедіаДив. такожУкраїнське дієслово. Повне відмінювання
Джерела та літератураАкадемічний тлумачний словник (1970-1980)
Зовнішні посилання |
