Відмінності між версіями «Горб»

Версія за 19:40, 17 жовтня 2018

Горб, -ба, м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: поли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Горбик, горбок, горбочок. На горбику під вербами сиділа купа дівчатЛевиц. І. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. ІІІ. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.

ГОРБ, а, чол.

1. Невелике округле підвищення на площині: бугор, пагорок. — Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику — під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу. Я примощусь під бузиною (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 133); Місцевість поблизу нашого дому була нерівна, з горбами й вибалками (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 14).

2. Випуклість на спині, на грудях людини, що утворюється внаслідок викривлення хребта або грудної клітки. Тепер у нас робітники і селяни більше не працюють на панів і фабрикантів, горбів не наживають, землю сльозами не поливають (Українські народні казки, 1951, 396); З дверей вийшла низька дівка з одним горбом на спині. з другим на грудях (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39); Антон тільки й заробив, що собі горб на спину (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 7); // Жирові відкладення у вигляді наростів на спині у верблюда і деяких інших тварин. На верблюдах між горбами сиділи люди — і дорослі і діти (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 11); У бугаїв голова й шия масивні, спереду лопаток добре виражений горб (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 61); // перен., розм. Спина. — Земля одна, а хазяїв коло неї аж два. Один свій, колгоспний, а другий з емтеесу. От вони й тягаються, а горби в нас тріщать... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 55).

3. у знач. присл. горбом. У вигляді бугра; випукло; утворюючи бугор. Он по горі синіє рослина; то мов стіг сіна, горбом здіймається вгору, то гострою швайкою піднімається в небо (Панас Мирний, IV, 1955, 314); Вага літ вигнула горбом її спину, здушила докупи кощаве тіло, зробила його цілком дитячим (Юрій Яновський, I, 1958, 229). ♦ Гнути горба — дуже багато, важко працювати. Він гне натруджено горба, В поту сорочка; жарко (Андрій Малишко, I, 1956, 309); [Своїм] горбом (брати, наживати, одробляти і т. ін.) — важкою працею, важкими зусиллями. Куркуль наживав не своїм горбом, а чужим трудом (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 352); [Никапор:] Дали, та взять її [землю] нічим. Горбом тільки й береш (Іван Микитенко, II, 1957, 90); Буде він платити чи своїм горбом одробляти (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 229).

Ілюстрації

Медіа Див. також Джерела та література Зовнішні посилання