Відмінності між версіями «Тяжкий»

Версія за 16:00, 16 жовтня 2018

Тяжкий, -а, -е. 1) Тяжелый. Тяжке колесо. Левиц. 2) Трудный. Тяжкі часи. Стор. М. Пр. 59. 3) Сильный, большой, великій. Лихо тяжке. Шевч. Тяжке нарікання. Єв. Мт. II. 18. Ум. Тяженький.

1. Присл. до тяжкий 1—10; вищ. ст. тяжче. Шість осіб і тяжко напакований віз був аж надто тяжкий на забідовані коні Мортка (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 78); Рясні гойдаються сади На яснотканих гобеленах, Налиті пурпуром плоди Звисають тяжко з віт зелених (Максим Рильський, II, 1960, 106); Марійка змахнула сльозу з очей і вдавано тяжко винесла свою повноту в темний коридор (Михайло Стельмах, II, 1962, 20); Як ось двері одчинились, і лізе в хату, тяжко переступаючи через поріг, батько Пугач(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 134); Я знаю, що він убогий, і хворий, і тяжко заробляв на хліб (Леся Українка, III, 1952, 692); Кожне тітчине слово гострим ножем поверталося у серці Гнатовому.. То він — Гнат — нероба, він, що так тяжко працював у своїм житті...! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); Тихо в хаті та сумно, тільки чутно, як братова плаче, або брат тяжко.. зітхне. (Марко Вовчок, I, 1955, 42); На тимчасово окупованій ворогом Україні старі мої вчителі потрапили в біду: позбавлені пенсії, жили дуже тяжко (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 71); Іванко тяжко плакав по смерті свого добродія (Іван Франко, VIII, 1952, 280); Сидить батько кінець стола. На руки схилився; Не дивиться на світ божий: Тяжко зажурився (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Тяжко мучиться Оксен і стогне уві сні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 532); Тяжко ревнули широкими горлами чавунні гармати (Олександр Довженко, I, 1958, 259); Хорувала вона тяжко тижнів ізо три (Марко Вовчок, I, 1955, 68); — Вітю, а він що, дуже тяжко поранений був? (Андрій Головко, I, 1957, 477); // розм. Дуже, надзвичайно. Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар, Аж небо все зачервонілось, Великий тяжко був пожар (Іван Котляревський, I, 1952, 103); Була удова Векла Ведмедиха.. на усе село! ..Тяжко розумна була! (Квітка-Основ'яненко, Вибр., 1937, 312); Черевань був тяжко грошовитий (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49). 2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про відчуття великої ваги, що потребує значних зусиль або крайнього напруження в дії. — На плечах несете мливо?.. Тяжко? — Аби тільки було що нести (Михайло Стельмах, II, 1962, 69); Він перевіз її [Юлю] на другий берег Дніпра, і хоч як йому було тяжко для рук, перехопив її одним духом(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449); // Про наявність знегод, труднощів, страждань. В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було (Тарас Шевченко, II, 1963, 16); Час вмирати, Бо страшно, тяжко в світі жить (Іван Франко, XIII, 1954, 144); Хлопці бачили, як тяжко живеться молодиці, і одностайно вирішили допомогти по господарству (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 358); // Про почуття неприємного фізичного стану, втоми, болю і т. ін. — А я ледве додибала До вашої хати, Не хотілось на чужині Одній умирати! Коли б Марка діждатися... Так щось тяжко стало! (Тарас Шевченко, I, 1963, 319); // Про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан. — Тяжко мені. Тяжко, мамо! Нащо дала вроду? Нащо брови змальовала [змалювала], Дала карі очі? Ти все дала, тілько долі, Долі дать не хочеш! (Тарас Шевченко, I, 1963, 153); Туга гнітила серце Олександрі.. їй було так гірко, так тяжко на світі! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 68). ♦ На серці (серденьку) тяжко див. серце, серденько; Тяжко на душі кому, у кого — хтось дуже сумний, з гнітючим настроєм, у важкому душевному стані. Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 74); — Свирид приходить до мене, коли йому тільки дуже тяжко на душі(Михайло Стельмах, II, 1962, 101

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання