Відмінності між версіями «Навірчувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
Рядок 30: Рядок 30:
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 
[http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%205,%201974.%20—%20Стор.%2034. Словник української мови: в 11 томах. ]
 
[http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%205,%201974.%20—%20Стор.%2034. Словник української мови: в 11 томах. ]
 
==Зовнішні посилання==
 
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Версія за 14:27, 16 жовтня 2018

Навірчувати, -чую, -єш, сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. Нп. О. 1862. VI. 62.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. НАВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРНУТИ, верну, вернеш і НАВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь.
2. НАВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРТІТИ, рчу, ртиш док., перех. 1. Крутячи, виготовляти що-небудь. Навертіти цигарок. 2. Свердлячи, робити заглибини, отвори. — Ми вам ще раз навертимо дірок, а вибух робіть собі самі (Іван Франко, VIII, 1952, 414).
3. НАВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРТІТИ, рчу, ртиш і НАВЕРНУТИ, верну, вернеш, док., перех. Намотувати, накручувати на що-небудь. Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку на голову.., сміливо всівся в розкаряці (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 74). ♦ Навертіти в голові кому — запаморочити, закрутити голову кому-небудь. — Ви так навертіли мені в голові своїми докорами, що я не бачу іншого виходу позбутися вас (Іван Франко, VIII, 1952, 84).

[Словник Бориса Грінченка]

Наві́рчувати, -чую, -єш, сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. Н. п. О. 1862. VI. 62.

Ілюстрації

Навірчувати1.jpg Навірчувати2.jpg Навірчувати3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах.