Відмінності між версіями «Посвіт»
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ПО́СВІТ, у, ч., діал. | ||
+ | |||
+ | 1) Світло, освітлення. Ідуть вни [вони] дальше, аж здалека вздріли посвіт (Сл. Гр.). | ||
+ | |||
+ | 2) Який-небудь світильник. Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з по́світами джури (Л. Укр., IV, 1954, 169). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 312. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | по́світ = по́світа — | ||
+ | |||
+ | 3) у народі — світло, освітлення, а також який-небудь світильник (лучина, каганець, свічка тощо). Місяць на уповні і така ясна посвіта, що на стежинці хоч голки збирай (Марко Вовчок); | ||
+ | |||
+ | 4) тільки посвіт — на Поліссі — ритуальна лучина з сосни або берези, яку запалювали на Семенів день (1/14 вересня), раніше в день новолітування (від часів Київської Русі до 1700 р. 1 вересня було початком Нового року); відігравав не лише практичну роль як засіб освітлення, але й символічну — підтримання родинного вогнища (зберігався цілий рік, запалювався також на Великдень), родинних і родовідних традицій; виконував також оберегові функції у хліборобських і звичаєвих обрядах; пов’язаний з обрядом жені́ння ко́мина (див. ко́мин 3), який називався ще й запалювання посвіту; див. ще сві́чка . | ||
+ | |||
+ | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 472. | ||
+ | |||
+ | ПОСВІТ або присві́т (поліськ. діал. посвєт, грец. φανοσ, італ. lampara) — спосіб ловлення риби вночі на світло. | ||
+ | |||
+ | Wikipedia | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 13:06, 16 жовтня 2018
Посвіт, -ту, м. Свѣтъ, огонь. Ідут вни дальше, аж з далека вздріли посвіт. Старший брат виріджиї найменшого, чи би не взів з тої хати посвіту. Гн. II. 241.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ПО́СВІТ, у, ч., діал.
1) Світло, освітлення. Ідуть вни [вони] дальше, аж здалека вздріли посвіт (Сл. Гр.).
2) Який-небудь світильник. Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з по́світами джури (Л. Укр., IV, 1954, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 312.
по́світ = по́світа —
3) у народі — світло, освітлення, а також який-небудь світильник (лучина, каганець, свічка тощо). Місяць на уповні і така ясна посвіта, що на стежинці хоч голки збирай (Марко Вовчок);
4) тільки посвіт — на Поліссі — ритуальна лучина з сосни або берези, яку запалювали на Семенів день (1/14 вересня), раніше в день новолітування (від часів Київської Русі до 1700 р. 1 вересня було початком Нового року); відігравав не лише практичну роль як засіб освітлення, але й символічну — підтримання родинного вогнища (зберігався цілий рік, запалювався також на Великдень), родинних і родовідних традицій; виконував також оберегові функції у хліборобських і звичаєвих обрядах; пов’язаний з обрядом жені́ння ко́мина (див. ко́мин 3), який називався ще й запалювання посвіту; див. ще сві́чка .
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 472.
ПОСВІТ або присві́т (поліськ. діал. посвєт, грец. φανοσ, італ. lampara) — спосіб ловлення риби вночі на світло.
Wikipedia