Відмінності між версіями «Ку»
(Створена сторінка: '''І. Ку, '''''пред. ''Къ. ''Явор ку ней промовив. ''Гол. II. 713. '''Ку! '''''меж. '''''= Куку! '''''А зозуленьк...) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Ку! '''''меж. '''''= Куку! '''''А зозуленька як ку, так ку! А соловейко як тьох, так тьох! ''Чуб. V. 589. | '''Ку! '''''меж. '''''= Куку! '''''А зозуленька як ку, так ку! А соловейко як тьох, так тьох! ''Чуб. V. 589. | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | КУКУ, виг. | ||
| + | |||
| + | 1. Звуконаслідування, що означає крик зозулі. Між листям десь Зозуля закувала: — Куку! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59); Од ставків зозуля десь на осиці ранковій зраділа: — куку!.. куку!.. (Андрій Головко, I, 1957, 208); А по бурі, шумі, гуку залунало: куку! куку! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 156); | ||
| + | // у знач. присудка. В саду зозуленька — куку, куку, — А я молода терплю муку (Павло Чубинський, V, 1874, 586). | ||
| + | ♦ Куку в руку [дати, взяти і т. ін.], заст. — дати, взяти хабара. — Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... Хабар... (Михайло Коцюбинський, 1, 1955, 382). | ||
| + | |||
| + | 2. Уживають діти, коли, сховавшись, подають голос, щоб їх шукати. «А куку!» (каже дитина, бавлячись) (Номис, 1864, № 9269); Але весела й жвавенька була 1 щебетала дівчинка мала: «Куку, куку! а де ти? тут, татусю? Візьми на руці, поцілуй Марусю!» (Леся Українка, I, 1951, 31). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 387. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ку1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ку2.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
[[Категорія:Ку]] | [[Категорія:Ку]] | ||
Версія за 10:20, 16 жовтня 2018
І. Ку, пред. Къ. Явор ку ней промовив. Гол. II. 713.
Ку! меж. = Куку! А зозуленька як ку, так ку! А соловейко як тьох, так тьох! Чуб. V. 589.
Сучасні словники
КУКУ, виг.
1. Звуконаслідування, що означає крик зозулі. Між листям десь Зозуля закувала: — Куку! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59); Од ставків зозуля десь на осиці ранковій зраділа: — куку!.. куку!.. (Андрій Головко, I, 1957, 208); А по бурі, шумі, гуку залунало: куку! куку! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 156); // у знач. присудка. В саду зозуленька — куку, куку, — А я молода терплю муку (Павло Чубинський, V, 1874, 586). ♦ Куку в руку [дати, взяти і т. ін.], заст. — дати, взяти хабара. — Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... Хабар... (Михайло Коцюбинський, 1, 1955, 382).
2. Уживають діти, коли, сховавшись, подають голос, щоб їх шукати. «А куку!» (каже дитина, бавлячись) (Номис, 1864, № 9269); Але весела й жвавенька була 1 щебетала дівчинка мала: «Куку, куку! а де ти? тут, татусю? Візьми на руці, поцілуй Марусю!» (Леся Українка, I, 1951, 31).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 387.
Ілюстрації
|
|
