Відмінності між версіями «Зобідити»
(Створена сторінка: '''Зобідити. '''См. '''Зобіжати. ''' Категорія:Зо) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зобідити. '''См. '''Зобіжати. ''' | '''Зобідити. '''См. '''Зобіжати. ''' | ||
[[Категорія:Зо]] | [[Категорія:Зо]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | . ЗОБИДЖАТИ і ЗОБИЖАТИ, аю, аєш, недок., ЗОБИДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. | ||
| + | 1. Викликати у кого-небудь почуття образи; ображати, скривджувати. Він [батько] справді був добрий, не то що ніколи не зобижав її, а було і матір придерже, коли та розходиться лаяти... (Панас Мирний, III, 1954, 19);Правдиві сльози заблищали на її запалих очах. Бо відколи вона пам'ятає себе, усі, усі зобиджають її (Михайло Стельмах, II, 1962, 20); — Ото мати зрадіє, що дочка знов буде коло неї!.. Тут і доглянуть, і голову змиють, і зобидити не дадуть (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 207); | ||
| + | // Безчестити (жінок, дівчат). — О, вже і безстидство причепив! — посміхається Юрко.. — Хіба ж я зобижаю дівчат? От інколи тільки руки погрієш навколо їхнього стану (Михайло Стельмах, I, 1962, 65). | ||
| + | ♦ Муху (мухи) зобидить не зможе (не зобидить) — про сумирну, лагідну людину. [Валерій:] Василько щастя людям хтів зробить; Він муху — й ту зобидить би не зміг! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 583). | ||
| + | 2. Заподіювати кому-небудь матеріальні збитки, кривдити в чому-небудь. Пороздавала [удова] усе: землю — на скіпщину, вітряк — з мірки, та усе чесним, богобоязним людям, щоб не зобиджали її і щоб у срок [строк] зносили, що треба (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 422); — Як там поживає ваша дружина, товаришу гвардії майор? — запитав Хома, поштиво козирнувши. — Бригадир не зобижає? Дає соломи на хату? (Олесь Гончар, III, 1959, 427); * Образно. — Цілісіньке літо худоба в нас пасеться, на зиму робимо запаси сіна. Паші вистачає, тайга не зобидить... (Олесь Донченко, II, 1956, 62). | ||
| + | 3. перев. чим. Давати що-небудь, наділяти чимось у меншій мірі, ніж потрібно, позбавляти чогось. Може, старий батько зобиджав її вдяганкою та обуванкою чи дорікав шматком хліба? (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 179); — Вони [яничари] прямують сюди. Вже поминули свої шанці. — От і добре. Одвести заслон до самого верболозу. Якщо їх бог розумом зобидив, вони підуть і далі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 237). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Зобіжати, -жа́ю, -єш, зобіжда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зобі́дити, -джу, -диш,гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | Зобіжати, жа́ю, єш, зобіжда́ти, да́ю, єш, сов. в. зобі́дити, джу, диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 176. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | зобиджати | ||
| + | і зобижа́ти, -а́ю, -а́єш, недок., зоби́дити, -джу, -диш, док., перех., розм. | ||
| + | 1) Викликати у кого-небудь почуття образи; ображати, скривджувати. || Безчестити (жінок, дівчат). | ||
| + | 2) Заподіювати кому-небудь матеріальні збитки, кривдити в чому-небудь. | ||
| + | 3) перев. чим. Давати що-небудь, наділяти чимось у меншій мірі, ніж потрібно, позбавляти чогось. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: зобіжати.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: зобіжати2.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: зобіжати3.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| mgsWGUcrN0Q}} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | • Обра́за — почуття гіркоти, досади, викликане в кого-небудь чиїмсь негарним вчинком і т.ін.[1] | ||
| + | Людська емоція, яка виникає, коли зачіпають почуття її власної гідності, коли людина усвідомлює, що її принижують у її особистій думці або у думці суспільства. | ||
| + | Образи викликають гострий афект, що нерідко веде до відповідної «поведінки» або до ще важчих наслідків. | ||
| + | Образа може, звичайно, не викликати настільки гострої реакції. Може залишатися затаєнною і поступово зживатися або вести не до вибуху гніву, а ряду обміркованих різноманітних дій, у тому числі до помсти. Образу переживає, і дитина, і дорослий, і дурний, і розумний. Цицерон сказав: "Образа заподіює біль, що із працею переносять наймудріші і найкращі люди". | ||
| + | Горда, марнолюбна, самолюбна людина і людина з підвищеним почуттям власної гідності, звичайно, уразливіші, у них мається свого роду гіперестезія в цьому відношенні, вони бачать і підозрюють образу там, де вона і не передбачалася. | ||
| + | |||
| + | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B0]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 15:31, 15 жовтня 2018
Зобідити. См. Зобіжати.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ЗОБИДЖАТИ і ЗОБИЖАТИ, аю, аєш, недок., ЗОБИДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Викликати у кого-небудь почуття образи; ображати, скривджувати. Він [батько] справді був добрий, не то що ніколи не зобижав її, а було і матір придерже, коли та розходиться лаяти... (Панас Мирний, III, 1954, 19);Правдиві сльози заблищали на її запалих очах. Бо відколи вона пам'ятає себе, усі, усі зобиджають її (Михайло Стельмах, II, 1962, 20); — Ото мати зрадіє, що дочка знов буде коло неї!.. Тут і доглянуть, і голову змиють, і зобидити не дадуть (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 207); // Безчестити (жінок, дівчат). — О, вже і безстидство причепив! — посміхається Юрко.. — Хіба ж я зобижаю дівчат? От інколи тільки руки погрієш навколо їхнього стану (Михайло Стельмах, I, 1962, 65). ♦ Муху (мухи) зобидить не зможе (не зобидить) — про сумирну, лагідну людину. [Валерій:] Василько щастя людям хтів зробить; Він муху — й ту зобидить би не зміг! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 583). 2. Заподіювати кому-небудь матеріальні збитки, кривдити в чому-небудь. Пороздавала [удова] усе: землю — на скіпщину, вітряк — з мірки, та усе чесним, богобоязним людям, щоб не зобиджали її і щоб у срок [строк] зносили, що треба (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 422); — Як там поживає ваша дружина, товаришу гвардії майор? — запитав Хома, поштиво козирнувши. — Бригадир не зобижає? Дає соломи на хату? (Олесь Гончар, III, 1959, 427); * Образно. — Цілісіньке літо худоба в нас пасеться, на зиму робимо запаси сіна. Паші вистачає, тайга не зобидить... (Олесь Донченко, II, 1956, 62). 3. перев. чим. Давати що-небудь, наділяти чимось у меншій мірі, ніж потрібно, позбавляти чогось. Може, старий батько зобиджав її вдяганкою та обуванкою чи дорікав шматком хліба? (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 179); — Вони [яничари] прямують сюди. Вже поминули свої шанці. — От і добре. Одвести заслон до самого верболозу. Якщо їх бог розумом зобидив, вони підуть і далі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 237).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Зобіжати, -жа́ю, -єш, зобіжда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зобі́дити, -джу, -диш,гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Зобіжати, жа́ю, єш, зобіжда́ти, да́ю, єш, сов. в. зобі́дити, джу, диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 176.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
зобиджати і зобижа́ти, -а́ю, -а́єш, недок., зоби́дити, -джу, -диш, док., перех., розм. 1) Викликати у кого-небудь почуття образи; ображати, скривджувати. || Безчестити (жінок, дівчат). 2) Заподіювати кому-небудь матеріальні збитки, кривдити в чому-небудь. 3) перев. чим. Давати що-небудь, наділяти чимось у меншій мірі, ніж потрібно, позбавляти чогось.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
• Обра́за — почуття гіркоти, досади, викликане в кого-небудь чиїмсь негарним вчинком і т.ін.[1] Людська емоція, яка виникає, коли зачіпають почуття її власної гідності, коли людина усвідомлює, що її принижують у її особистій думці або у думці суспільства. Образи викликають гострий афект, що нерідко веде до відповідної «поведінки» або до ще важчих наслідків. Образа може, звичайно, не викликати настільки гострої реакції. Може залишатися затаєнною і поступово зживатися або вести не до вибуху гніву, а ряду обміркованих різноманітних дій, у тому числі до помсти. Образу переживає, і дитина, і дорослий, і дурний, і розумний. Цицерон сказав: "Образа заподіює біль, що із працею переносять наймудріші і найкращі люди". Горда, марнолюбна, самолюбна людина і людина з підвищеним почуттям власної гідності, звичайно, уразливіші, у них мається свого роду гіперестезія в цьому відношенні, вони бачать і підозрюють образу там, де вона і не передбачалася.
