Відмінності між версіями «Їдення»
(→Медіа) |
(→Див. також) |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | Камбоджійцями і філіпінцями вживається в їжу качине яйце, в якому вже сформувався зародок птиці 19-20 денного віку, в якому проглядаються сформовані дзьоб і кістки. Страва вважається делікатесом. Назва страви — балут. | ||
+ | |||
+ | Статистичний європеєць викидає протягом року 179 кілограмів харчів. | ||
+ | |||
+ | У письменників XIX ст. їжа часто виступала предметом опису (І. Котляревський «Енеїда»), а інколи й назвою твору: «Пархомове снідання» Г. Квітки-Основ’яненка; Ю. Федькович у своїй літературній казці «Від чого море солоне» зобразив не саму їжу, а всі ті предмети побуту, які її стосуються; М. Черемшина в оповіданні «За мачуху молоденьку...» звертається до розгорнутого описання українських національних страв, які споживали на весіллі | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 12:25, 15 жовтня 2018
Їде́ння, -ня, с. Ѣда, кушанье. Послав йому усякого питення, їдення і горілок усяких. Ном. № 14007.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЇДА́, и, жін.
1. Дія за значенням їсти 1. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка, III, 1952, 667); Марусяк саме в сю хвилю їв щось. Ґаздині ніяково було перебивати їду (Гнат Хоткевич, II, 1966, 194); — Щось апетиту нема. — А ти їж: апетит, приходить під час їди (Андрій Головко, I, 1957, 459).
2. розм., рідко. Те саме, що їжа 1. — А вареники — се ж найкраща їда! — додав він (Панас Мирний, IV, 1955, 364); — Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? Даємо коровам, так що ж із неї за користь? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112).
E-slovnik Тлумачний словник української мови
1) Дія за знач. їсти 1). 2) розм., рідко. Те саме, що їжа 1).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Камбоджійцями і філіпінцями вживається в їжу качине яйце, в якому вже сформувався зародок птиці 19-20 денного віку, в якому проглядаються сформовані дзьоб і кістки. Страва вважається делікатесом. Назва страви — балут.
Статистичний європеєць викидає протягом року 179 кілограмів харчів.
У письменників XIX ст. їжа часто виступала предметом опису (І. Котляревський «Енеїда»), а інколи й назвою твору: «Пархомове снідання» Г. Квітки-Основ’яненка; Ю. Федькович у своїй літературній казці «Від чого море солоне» зобразив не саму їжу, а всі ті предмети побуту, які її стосуються; М. Черемшина в оповіданні «За мачуху молоденьку...» звертається до розгорнутого описання українських національних страв, які споживали на весіллі