Відмінності між версіями «Мітити»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | МІТИТИ 1, мічу, мітиш, недок., перех. Ставити мітку на кому-, чому-небудь. Один ґазда мітить свої вівці стрівкою, другий розколює вухо раз або двічі, третій засилює дріт або волічку — всякий позначає по-інакшому (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 84); Здійснилася давня мрія вчених — мітити атоми так, щоб по цих мітках можна було простежити за переміщеннями і перетвореннями, що відбуваються з атомом чи молекулою, до складу якої входить мічений атом (Наука і життя, 5, 1956, 7); Весь ремонтний молодняк [птахів] мітять віковою міткою на перетинці між пальцями ноги (Птахівництво, 1955, 66). | ||
| + | |||
| + | 1. в кого — що. Прагнути попасти; цілитися. З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 86); * Образно. У серце мітиш, Вціляти вмієш. Кому ж ти, дівчино, світиш, Кого ти грієш? (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 40). | ||
| + | |||
| + | 2. з прийм. «в» і знах. в., розм. Намагатися зайняти яку-небудь посаду, стати кимось. — Що, Йване, в начальники току мітиш? (Андрій Головко, I, 1957, 297); Що [Максиме], в чисту науку мітиш?.. Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Натан Рибак, Час, 1960, 182); | ||
| + | // в кого, на кого. Готувати, ладити. Його, як меншого, мітив батько у москалі (Панас Мирний, IV, 1955, 93); В цю ж хвилину він пишався сином: бач, недавно в районі, а вже на голову колгоспу мітять! (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 227); Таємно від Франки собі в зяті вона мітила багацького сина Юрка Хомаху (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 13). | ||
| + | |||
| + | 3. Мати намір. — Постій, сизий орле, постій! Я не бити мічу, розпитати хочу, Чи не бачив ти вбитого козака? (Павло Чубинський, V, 1874, 939); Мітив [Барвінський] почати здалеку, застосовуючи різних випробуваних обхідних маневрів, а довелося рубати з плеча (Петро Колесник, Терен.., 1953, 173). | ||
| + | |||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Elektron imza 191016.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Podcherkovedenie expertiza.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pidpys-e1499084383436.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:09w.JPG|x140px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 18: | Рядок 29: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/mityty | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 755. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 10:16, 15 жовтня 2018
Мітити, -чу, -тиш, гл. Намѣчать, мѣтить.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
МІТИТИ 1, мічу, мітиш, недок., перех. Ставити мітку на кому-, чому-небудь. Один ґазда мітить свої вівці стрівкою, другий розколює вухо раз або двічі, третій засилює дріт або волічку — всякий позначає по-інакшому (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 84); Здійснилася давня мрія вчених — мітити атоми так, щоб по цих мітках можна було простежити за переміщеннями і перетвореннями, що відбуваються з атомом чи молекулою, до складу якої входить мічений атом (Наука і життя, 5, 1956, 7); Весь ремонтний молодняк [птахів] мітять віковою міткою на перетинці між пальцями ноги (Птахівництво, 1955, 66).
1. в кого — що. Прагнути попасти; цілитися. З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 86); * Образно. У серце мітиш, Вціляти вмієш. Кому ж ти, дівчино, світиш, Кого ти грієш? (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 40).
2. з прийм. «в» і знах. в., розм. Намагатися зайняти яку-небудь посаду, стати кимось. — Що, Йване, в начальники току мітиш? (Андрій Головко, I, 1957, 297); Що [Максиме], в чисту науку мітиш?.. Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Натан Рибак, Час, 1960, 182); // в кого, на кого. Готувати, ладити. Його, як меншого, мітив батько у москалі (Панас Мирний, IV, 1955, 93); В цю ж хвилину він пишався сином: бач, недавно в районі, а вже на голову колгоспу мітять! (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 227); Таємно від Франки собі в зяті вона мітила багацького сина Юрка Хомаху (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 13).
3. Мати намір. — Постій, сизий орле, постій! Я не бити мічу, розпитати хочу, Чи не бачив ти вбитого козака? (Павло Чубинський, V, 1874, 939); Мітив [Барвінський] почати здалеку, застосовуючи різних випробуваних обхідних маневрів, а довелося рубати з плеча (Петро Колесник, Терен.., 1953, 173).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 755.
