Відмінності між версіями «Ярий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Я́рий, -а, -е. '''(Краткая форма: яр). 1) Весенній, яровой. ''Ярий дуб ''— дубъ, распускающійся в...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Я́рий, -а, -е. '''(Краткая форма: яр). 1) Весенній, яровой. ''Ярий дуб ''— дубъ, распускающійся весной. Камен. у. ''Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. ''Грин. III. 242. См. '''Ярній. '''2) Молодой. ''Я коза ярая. ''Ном. № 9265. ''Яра пчілочка. ''Грин. III. 7. '''Я́рий віск'''. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. ''Свічечку ярого воску засвітили. ''Кв. 3) Зеленый? ''Ярая рута. ''Грин. III. 276. ''Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. ''Рудч. Ск. II. 45. 4) Полный силъ, страстный, пылкій. ''Стар, та яр. ''Ном. № 8698. Бранное выраженіе: ''Чорт ярої баби''Ном. № 3557. 5) Пылающій.'' Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. ''Чуб. III. 444. Ум. '''Яре́нький. '''''Яренька пчілка. ''Чуб. III. 40.
 
'''Я́рий, -а, -е. '''(Краткая форма: яр). 1) Весенній, яровой. ''Ярий дуб ''— дубъ, распускающійся весной. Камен. у. ''Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. ''Грин. III. 242. См. '''Ярній. '''2) Молодой. ''Я коза ярая. ''Ном. № 9265. ''Яра пчілочка. ''Грин. III. 7. '''Я́рий віск'''. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. ''Свічечку ярого воску засвітили. ''Кв. 3) Зеленый? ''Ярая рута. ''Грин. III. 276. ''Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. ''Рудч. Ск. II. 45. 4) Полный силъ, страстный, пылкій. ''Стар, та яр. ''Ном. № 8698. Бранное выраженіе: ''Чорт ярої баби''Ном. № 3557. 5) Пылающій.'' Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. ''Чуб. III. 444. Ум. '''Яре́нький. '''''Яренька пчілка. ''Чуб. III. 40.
 
[[Категорія:Яр]]
 
[[Категорія:Яр]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
'''Я́РИЙ''' 1, а, е.
 +
 +
1. Який дає урожай в рік посіву, однорічний (про сільськогосподарські культури). Забув Федір, що.. на полі яра пшениця його корявих рук дожидає (Панас Мирний, IV, 1955, 225); Горох.. є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових і технічних культур (Зернові бобові культури, 1956, 10);
 +
//  у знач. ім. ярі, ярих, мн. Те саме, що ярина 1. Щоб добре вродили і ярі, треба вчасно підняти зяб, внести добрива, заздалегідь закріпити площі під технічні культури за ланками (Хлібороб України, 8, 1967, 2); На горбах озимина померзла, і сівба ярих теж велась всліпу. «Як не впадуть дощі — пропаде зерно», — журився Оксен (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 73);
 +
//  Який народжується, виводиться весною; молодий. За ним [Б. Хмельницьким] козаки йдуть, Яко ярая пчола, гудуть (Українські народні думи.., 1955, 120).
 +
 +
2. Уживається як складова частина деяких ботанічних та зоологічних назв, термінів. Ярий ріпак — медоносна рослина (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 168); Яра блекота — це польовий бур'ян (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 32); Яра муха.
 +
 +
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 647.''
 +
 +
'''Я́РИЙ''' 2, а, е. Те саме, що яскравий 1, 2. Швидко ціла купа ломаччя розгорілася ярим огнем (Іван Франко, IV, 1950, 116); Коли під'їжджали [Юлія і Базрич] до Харкова, у вікна вагона бризнув ярий багрянець — сходило сонце (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 89); З-за обрію сонце поволі, Мов огненне коло, підводиться чисте і яре (Леонід Первомайський, II, 1958, 54); — Буду ждати-виглядати, Буду працювати, Буду хустку ярим шовком Тобі вишивати (Максим Рильський, Орл. сім'я, 1955, 122); Щедрої осені на Терноградщині ярим золотом палають дрімучі ліси (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 3);
 +
//  Яскраво-зелений. «Ой, коли б ти, дівчинонько, Тоді заміж вийшла, Як при битій доріженьці Яра рута зійшла!» (Українські народні ліричні пісні, 1958, 302); Море.. переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Леся Українка, III, 1952, 612); — Я його [зернятко] посадила, і з нього за кілька літ виросла оця могутня яра верба (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 8);
 +
//  Світлий, білий, прозорий. Ой зсучу я яру свічку та й пущу на річку (Павло Чубинський, V, 1874, 309); Нас бджілка премудра навчила, Як світло здобути вночі, І з ярого воску зліпили Ми свічку, ми свічку собі (Іван Кочерга, I, 1956, 441); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (Михайло Стельмах, I, 1962, 238).
 +
 +
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 648.''
 +
 +
'''Я́РИЙ''' 3, а, е.
 +
 +
1. Який виражає сильний гнів, злобу; лютий. Сам Турн стоїть ні в сих ні в тих; Скрізь ярим оком окидає, Енея з військом уздріває І репетує до своїх (Іван Котляревський, I, 1952, 254);
 +
//  Сповнений гніву, обурення. Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [на сторожі] міцно ти стоїш, стріли сиплеш на ворожі лави, об шоломи шаблею гримиш (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 165); Далекі відблиски заграв Тривожать душі благородні; Бійців тривожать, що в огнях Не знали страху та зневіри, — Поцілувавши рідний стяг, В бої несли мечі, і ліри, І яру мсту несли в душі (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 98);
 +
//  Палкий, пристрасний. А князь наче бог війни! Куди ступить — стеле трупи, — Половчанок то сини, — А у своїх в тяжкій хвилі, Сам незломний, повний сили, Ярим словом серце гріє (Іван Франко, XIII, 1954, 369).
 +
 +
2. Надмірний у своєму вияві. Андрія Івановича.. розбирав ярий сміх (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 137);
 +
//  Дуже сильний (про явища природи). Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 6); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (Михайло Стельмах, II, 1962, 325).
 +
 +
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 648.''
 +
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
'''Ярий - Ярина - Яринний'''
 +
 +
'''Ярина''', -ни, ж. Яровой хлѣбъ, яровые посѣвы, яровое поле. Ішла дівка яриною, — ярина леліє. Н. п. Ой орав милий у ярині. Чуб. III. 167.
 +
 +
'''Яринний''', -а, -е. 1) Яровой. 2) О деревьяхъ: всякое лиственное дерево, кромѣ поздняго дуба. Яровий ліс. Лохв. у.
 +
 +
''Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
 +
Том 4, ст. 541.''
 +
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
'''Ярий''', а, е. (Краткая форма: яр).
 +
 +
1) Весенній, яровой. Ярий дуб — дубъ, распускающійся весной. Камен. у. Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. Грин. III. 242. См. Ярній.
 +
 +
2) Молодой. Я коза ярая. Ном. № 9265. Яра пчілочка. Грин. III. 7. Я́рий віск. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. Свічечку ярого воску засвітили. Кв.
 +
 +
3) Зеленый? Ярая рута. Грин. III. 276. Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. Рудч. Ск. II. 45.
 +
 +
4) Полный силъ, страстный, пылкій. Стар, та яр. Ном. № 8698. Бранное выраженіе: Чорт ярої баби. Ном. № 3557.
 +
 +
5) Пылающій. Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. Чуб. III. 444. Ум. Яре́нький. Яренька пчілка. Чуб. III. 40.
 +
 +
''Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 541.''
 +
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
'''Ярий'''
 +
 +
-ра, -ре, Сб.
 +
 +
1. Свіжий, живий, міцний.
 +
 +
- Старий але ищы ярий дідо.
 +
 +
2. Яровий, весняний.
 +
 +
''Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.''
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Yachmin_zvichayniy_2.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Dub_chereshkoviy.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ZXvsYM.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|lgScVTu7RqM}}
 +
{{#ev:youtube|TF68s7V_TpU}}
 +
==Цікаві факти==
 +
===[https://uk.wiktionary.org/wiki/ярий Матеріал з Вікіпедії]===
 +
'''Яра (Ярова)''' - річка в Росії, в Архангельській області Росії.
 +
 +
'''Яровий''' - російська і українська чоловіча прізвище; має жіночу форму Ярова. Може також бути топонімом.
 +
===[адреса посилання]===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Версія за 19:33, 14 жовтня 2018

Я́рий, -а, -е. (Краткая форма: яр). 1) Весенній, яровой. Ярий дуб — дубъ, распускающійся весной. Камен. у. Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. Грин. III. 242. См. Ярній. 2) Молодой. Я коза ярая. Ном. № 9265. Яра пчілочка. Грин. III. 7. Я́рий віск. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. Свічечку ярого воску засвітили. Кв. 3) Зеленый? Ярая рута. Грин. III. 276. Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. Рудч. Ск. II. 45. 4) Полный силъ, страстный, пылкій. Стар, та яр. Ном. № 8698. Бранное выраженіе: Чорт ярої бабиНом. № 3557. 5) Пылающій. Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. Чуб. III. 444. Ум. Яре́нький. Яренька пчілка. Чуб. III. 40.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Я́РИЙ 1, а, е.

1. Який дає урожай в рік посіву, однорічний (про сільськогосподарські культури). Забув Федір, що.. на полі яра пшениця його корявих рук дожидає (Панас Мирний, IV, 1955, 225); Горох.. є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових і технічних культур (Зернові бобові культури, 1956, 10); // у знач. ім. ярі, ярих, мн. Те саме, що ярина 1. Щоб добре вродили і ярі, треба вчасно підняти зяб, внести добрива, заздалегідь закріпити площі під технічні культури за ланками (Хлібороб України, 8, 1967, 2); На горбах озимина померзла, і сівба ярих теж велась всліпу. «Як не впадуть дощі — пропаде зерно», — журився Оксен (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 73); // Який народжується, виводиться весною; молодий. За ним [Б. Хмельницьким] козаки йдуть, Яко ярая пчола, гудуть (Українські народні думи.., 1955, 120).

2. Уживається як складова частина деяких ботанічних та зоологічних назв, термінів. Ярий ріпак — медоносна рослина (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 168); Яра блекота — це польовий бур'ян (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 32); Яра муха.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 647.

Я́РИЙ 2, а, е. Те саме, що яскравий 1, 2. Швидко ціла купа ломаччя розгорілася ярим огнем (Іван Франко, IV, 1950, 116); Коли під'їжджали [Юлія і Базрич] до Харкова, у вікна вагона бризнув ярий багрянець — сходило сонце (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 89); З-за обрію сонце поволі, Мов огненне коло, підводиться чисте і яре (Леонід Первомайський, II, 1958, 54); — Буду ждати-виглядати, Буду працювати, Буду хустку ярим шовком Тобі вишивати (Максим Рильський, Орл. сім'я, 1955, 122); Щедрої осені на Терноградщині ярим золотом палають дрімучі ліси (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 3); // Яскраво-зелений. «Ой, коли б ти, дівчинонько, Тоді заміж вийшла, Як при битій доріженьці Яра рута зійшла!» (Українські народні ліричні пісні, 1958, 302); Море.. переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Леся Українка, III, 1952, 612); — Я його [зернятко] посадила, і з нього за кілька літ виросла оця могутня яра верба (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 8); // Світлий, білий, прозорий. Ой зсучу я яру свічку та й пущу на річку (Павло Чубинський, V, 1874, 309); Нас бджілка премудра навчила, Як світло здобути вночі, І з ярого воску зліпили Ми свічку, ми свічку собі (Іван Кочерга, I, 1956, 441); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (Михайло Стельмах, I, 1962, 238).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 648.

Я́РИЙ 3, а, е.

1. Який виражає сильний гнів, злобу; лютий. Сам Турн стоїть ні в сих ні в тих; Скрізь ярим оком окидає, Енея з військом уздріває І репетує до своїх (Іван Котляревський, I, 1952, 254); // Сповнений гніву, обурення. Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [на сторожі] міцно ти стоїш, стріли сиплеш на ворожі лави, об шоломи шаблею гримиш (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 165); Далекі відблиски заграв Тривожать душі благородні; Бійців тривожать, що в огнях Не знали страху та зневіри, — Поцілувавши рідний стяг, В бої несли мечі, і ліри, І яру мсту несли в душі (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 98); // Палкий, пристрасний. А князь наче бог війни! Куди ступить — стеле трупи, — Половчанок то сини, — А у своїх в тяжкій хвилі, Сам незломний, повний сили, Ярим словом серце гріє (Іван Франко, XIII, 1954, 369).

2. Надмірний у своєму вияві. Андрія Івановича.. розбирав ярий сміх (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 137); // Дуже сильний (про явища природи). Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 6); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (Михайло Стельмах, II, 1962, 325).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 648.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ярий - Ярина - Яринний

Ярина, -ни, ж. Яровой хлѣбъ, яровые посѣвы, яровое поле. Ішла дівка яриною, — ярина леліє. Н. п. Ой орав милий у ярині. Чуб. III. 167.

Яринний, -а, -е. 1) Яровой. 2) О деревьяхъ: всякое лиственное дерево, кромѣ поздняго дуба. Яровий ліс. Лохв. у.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 541.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Ярий, а, е. (Краткая форма: яр).

1) Весенній, яровой. Ярий дуб — дубъ, распускающійся весной. Камен. у. Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. Грин. III. 242. См. Ярній.

2) Молодой. Я коза ярая. Ном. № 9265. Яра пчілочка. Грин. III. 7. Я́рий віск. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. Свічечку ярого воску засвітили. Кв.

3) Зеленый? Ярая рута. Грин. III. 276. Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. Рудч. Ск. II. 45.

4) Полный силъ, страстный, пылкій. Стар, та яр. Ном. № 8698. Бранное выраженіе: Чорт ярої баби. Ном. № 3557.

5) Пылающій. Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. Чуб. III. 444. Ум. Яре́нький. Яренька пчілка. Чуб. III. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 541.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Ярий

-ра, -ре, Сб.

1. Свіжий, живий, міцний.

- Старий але ищы ярий дідо.

2. Яровий, весняний.

Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.

Ілюстрації

Yachmin zvichayniy 2.png Dub chereshkoviy.jpg ZXvsYM.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Яра (Ярова) - річка в Росії, в Архангельській області Росії.

Яровий - російська і українська чоловіча прізвище; має жіночу форму Ярова. Може також бути топонімом.

[адреса посилання]

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Ярий&oldid=211644