Відмінності між версіями «Трембітати»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | ТРЕМБІТА́ТИ, аю, аєш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. і неперех. Грати на трембіті. Як поламаний патик, стояв коло майстра трембітар з довгою трембітою і трембітав сумними голосами (Марко Черемшина, Тв., 1960, 66); На високій горі.. стоїть у святковому одязі легінь і натхненно трембітає (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 180); Ярослав бере в руки трембіту, високо підіймає над головою — трембітає (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 106); | ||
| + | // Звучати, лунати (про трембіту). За його пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долам про смерть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 310); Чабан щодня згадує Москву і той день, коли так вільно й зазивно трембітала його гуцульська трембіта (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 39). | ||
| + | |||
| + | 2. перех. і без додатка. Давати сигнал, оповіщати за допомогою звуків трембіти. Скотарки вже подоїли маржину, і ватаг трембітав, що вже худобу пора гонити пастися (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 40). | ||
| + | (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 242.) | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:55, 14 жовтня 2018
Трембіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Играть на трембіті. Шух. І. 197. Та як озмут трембіточки, на них трембітают. Шух. І. 204.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТРЕМБІТА́ТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. і неперех. Грати на трембіті. Як поламаний патик, стояв коло майстра трембітар з довгою трембітою і трембітав сумними голосами (Марко Черемшина, Тв., 1960, 66); На високій горі.. стоїть у святковому одязі легінь і натхненно трембітає (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 180); Ярослав бере в руки трембіту, високо підіймає над головою — трембітає (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 106); // Звучати, лунати (про трембіту). За його пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долам про смерть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 310); Чабан щодня згадує Москву і той день, коли так вільно й зазивно трембітала його гуцульська трембіта (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 39).
2. перех. і без додатка. Давати сигнал, оповіщати за допомогою звуків трембіти. Скотарки вже подоїли маржину, і ватаг трембітав, що вже худобу пора гонити пастися (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 40). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 242.)
Ілюстрації
|
|
|
|
