Відмінності між версіями «Радіти»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Acae23dfab297451b55a23f577778d91.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 15:01, 14 жовтня 2018
Раді́ти, -ді́ю, -єш, гл. Радоваться. Кажуть люде, що козаченьку буде дівчина рада. Хоть радій, не радій, то не буду брати, було б тобі з другим не жартувати. Чуб. V. 284.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках:
РАДІТИ, ію, ієш, недок. Відчувати радість з приводу чого-небудь. Вставало сонце з-за могили, Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала (Тарас Шевченко, I, 1951, 387); Радійте, співайте! Гучна перемога! Вже ворог тікає — відкрилась дорога! (Павло Тичина, II, 1947, 228); Давно не співали в хаті Гайворонів, і Дарина Михайлівна радіє, що разом із сином завітала до хати й пісня (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 3); * Образно. Був ясний день, веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 146); // за кого — що, з чого. Відчувати радість за кого-небудь, з приводу чиїхось успіхів, приємних, радісних подій і т. ін. Твої праці всіх зацікавили, як в Галичині, так і тут, і я дуже радію за мою кохану авторку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 151); Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла (Володимир Сосюра, II, 1958, 106); Тільки одна Ніна Коробейник не раділа, здається, успіхам своєї подруги (Олесь Донченко, V, 1957, 335); Ясногорську називали в розмовах не інакше, як Вірною. Вірна!.. Найбільше раділи з цього її нового імені мінометники (Олесь Гончар, III, 1959, 197); // кому, чому. Відчувати радість з якоїсь нагоди, з певного приводу. До мене на святках наїхало гостей: Дядьки, брати та дехто із людей... Як милим гостям не радіти? (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 64); Дітвора.. раділа весні, теплу і звільненню від хатнього ув'язнення (Олександр Довженко, I, 1958, 173); * Образно. Радіють молодій обнові Берези, клени, явори (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 76); // ким, розм., рідко. Утішатися, тішитися ким-небудь. Весело, як є ким радіти, та й те добре, коли є об кім поплакати (Марко Вовчок, I, 1955, 257). ♦ Душею (серцем) радіти — відчувати велику радість, насолоду, втіху і т. ін. — Наймись у нас дитини доглядати, — кажуть їй, а вона й душею радіє (Марко Вовчок, I, 1955, 35); — Ді-ма-є... має... — лепече дитина. А тато чує це, дивиться на дитину крізь вії й серцем радіє... (Панас Мирний, I, 1949, 172).
Ілюстрації
| x140px | 
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 436.
