Відмінності між версіями «Бідкуватися»

Версія за 18:01, 13 жовтня 2018

Бідкуватися, -куюся, -єшся, гл. = Бідкатися. А я так бідкуюся — чи вже вони поїхали, чи й досі ні. Пирят. у.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Бідкуватися- Висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися. — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (Іван Франко, III, 1950, 134);

2. З оруд. в. без прийм. і з прийм. над, за, про і т. ін. Бути стурбованим чим-небудь; журитися, сумувати. — Оце, боже мій! де це вона загаялась? — бідкались баби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335);

3. Без додатка і з род. в. з прийм. за, коло, біля. Дбати про кого-, що-небудь; клопотатися, піклуватися. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. Ніколи зараз і діточками втішатись... (Марко Вовчок, I, 1955, 273);

4. Рідковживане- Жити в бідності, бідувати. — Матері буду усього постачати, чого забажа. Нехай, коли досі бідкалась, .. у розкоші поживе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 408);

Слова синоніми

ТУРБУВА́ТИСЯ за кого-що, про кого-що, ким, чим, за ким-чим (виявляти увагу до чиїхось потреб), КЛОПОТА́ТИСЯ, ОПІ́КУВАТИСЯ, БІДКУВА́ТИСЯ, БІДКУВА́ТИ, БОЛІ́ТИ за ким-чим (дуже сильно).

Ілюстрації

Див. також

Інфінітив бідкува́ти

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа бідку́ймо 2 особа бідку́й бідку́йте

МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа бідкува́тиму бідкува́тимемо, бідкува́тимем 2 особа бідкува́тимеш бідкува́тимете 3 особа бідкува́тиме бідкува́тимуть

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа бідку́ю бідку́ємо, бідку́єм 2 особа бідку́єш бідку́єте 3 особа бідку́є бідку́ють

Активний дієприкметник

Дієприслівник бідку́ючи

МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. бідкува́в бідкува́ли жін. р. бідкува́ла сер. р. бідкува́ло

Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник бідкува́вши

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 177.

2. https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8

Зовнішні посилання