Відмінності між версіями «Пхати»

Поточна версія на 16:58, 13 жовтня 2018

Пхати, пхаю, -єш, гл. 1) Пихать, толкать. Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Греб. 2) Впихивать. І страву всякую без мови в голодний пхали все куток. Котл. Ен. І. 11.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПХАТИ, пхаю, пхаєш, недок., перех.

1. Штовхати кого-, що-небудь рукою, ногою або якимсь предметом. Не пхайте його, він і сам упаде (Номис, 1864, № 3935); «Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?» На Коноплиночку в степу Будяк гукав (Євген Гребінка, I, 1957, 52); Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях.. Деякі бійці жартували, пхаючи один одного в сніг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 502); // Штовхаючи, примушувати пересуватися в певному напрямку; підштовхувати. Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (Іван Котляревський, I, 1952, 88); Його ведуть на ґанок, до офіцера. Поліцаї беруть його за лікті і пхають на східці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 541); * Образно. На сході почало видніти. Вставала звідтіль якась ясна сила й стіною пхала темряву і всі її страхіття на захід (Степан Васильченко, I, 1959, 310); // перен., розм. Примушувати робити що-небудь, іти кудись, підбивати на щось. Напала на мене туга ревная,.. вона мене пхала кудись пріч, далі, далеко... (Марко Вовчок, VI, 1956, 252); Малашка не вміла добре розказати, що її пхало помагати Христі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 204); Обов'язок мисливця не доводити свою биту дичину, щоб завонялася, та триденна мандрівка пхали нас додому (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 420); // перен., розм. Допомагати кому-небудь досягти чогось, призначати кудись. Комендантом військового поїзда штаб призначив офіцера запасу доктора Мраза. На такі дурні пости завжди пхали офіцерів запасу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 286).

Пхати вік (біду, життя) — жити погано, бідувати. Так свій вік пхає, як з моста та в воду (Номис, 1864, № 8217); Вдова-мати з дочкою зараз пхають біду заробітками в пральні солдатської білизни (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 547); Він дійсно вернув назад до Галичини,.. пхав з дня на день нужденне життя, давнє щастя утекло (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 19); Пхати в яму (в домовину і т. ін.) кого — доводити кого-небудь до смерті. — Не погубляй її і душі її, та й нас не пхай живих у яму, прошу тебе об сім... (сказав [Наум] і гірко заплакав), дай нам спокійно віку дожити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 63); Трагедія Харитини виникла на соціальному ґрунті. Ми бачимо невидиму руку Цокуля, яка пхає наймичку в домовину (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 89).

2. розм. Швидко, недбало засовувати що-небудь кудись; запихати. Хоч ти не раз, Грицько, кислиці в пельку пхав, Та твій Рябко од їх оскоми не чував (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 56); Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Леся Українка, IV, 1954, 113); На голос команди повискакувало з дворів ще кілька уланів. Пришпорюючи коня, кожен з них пхав за пазуху добуті гостинці (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 22); * Образно. Не добре було б, коли б 3-й т.[ом] був меншим од попередніх двох, я цього боюся і пхаю в нього цілих шість новел (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 226).

Горлом пхає кому, безос. — хтось дуже багатий, заможний. Багач так має, аж йому горлом пхає, а бідняк лиш слинку ковтає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 6); Пхати [свого] носа див. ніс.

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОСОБИ	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 ОСОБА	пхаю	пхаємо
2 ОСОБА	пхаєш	пхаєте
3 ОСОБА	пхає	пхають

МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОСОБИ	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 ОСОБА	пхатиму	пхатимемо
2 ОСОБА	пхатимеш	пхатимете
3 ОСОБА	пхатиме	пхатимуть