Відмінності між версіями «Поросковувати»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Поросковувати, -вую, -єш, '''''гл. ''Расковать (во множествѣ). ''І невольників тих поросковуєш сам. ''К. МБ. XII. 279. | '''Поросковувати, -вую, -єш, '''''гл. ''Расковать (во множествѣ). ''І невольників тих поросковуєш сам. ''К. МБ. XII. 279. | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник українскьої мови (1970—1980)== | ||
| + | '''1. Розбивати, роз'єднувати що-небудь, з'єднане куванням.''' ''Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани (Тарас Шевченко, II, 1963, 266); Козаков підвівся, підійшов до важкого «МГ» і взяв його обома руками за теплий ствол, як коваль за молот. — Зараз я тебе розкую (Олесь Гончар, III, 1959, 110);'' | ||
| + | |||
| + | // Знімати кайдани з кого-небудь. Вже Івга не дала нікому розковувати Левка, сама зняла залізо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 297); Входить молодий, завжди усміхнений ключник, за ним озброєний до зубів поліцай. Він розковує Івана і дає йому десять хвилин на вечерю (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 113); Помер [старий] у кайданах. Розкували тільки мертвого (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 228); * Образно. Дунаю мій, про тебе заспіваю.., як ми прийшли — сини Країни Рад, щоб вирвати з неволі, розкувати тебе (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 367); | ||
| + | |||
| + | // перен. Звільняти від залежності, неволі, рабства. Земля плаче у кайданах, Як за дітьми мати. Нема кому розкувати (Тарас Шевченко, I, 1951, 265); Прийде час, дукачі! Розкує тих, що ви катували..! (Павло Грабовський, I, 1959, 469); Неважко було йому зрозуміти жінку, немов кайданами закуту в забобони традицій батьків. За одну мить не розкуєш (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 119); | ||
| + | |||
| + | // Звільняти від підків (коня). Вже пора розкути й коні, І посіяти просце (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 60). | ||
| + | |||
| + | '''Розковувати (розкувати) сили''' — давати можливість силам проявитися з усією повнотою. Говорив Євген Панасович про те, що революція покликала народ до нового, світлого життя, розкувала в ньому сили, які досі гнітилися та топталися гнобителями (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 93); Розковувати (розкувати) слово (мову) — створювати умови для вільного, безперешкодного звучання слова (мови). Ще є портрет, що малював Брюллов Не для того, щоб однести в музеї, — А щоб Тараса-кріпака звільнить з оков, Щоб слово розкувать землі моєї (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 24). | ||
| + | |||
| + | '''2. Куванням сплющувати, робити тоншим що-небудь.''' | ||
| + | |||
| + | '''3. перен. Звільняти від снігу і льоду (землю, водну поверхню).''' ''Пройшла полями весна, залишивши за собою голубі сліди — калюжі розталого снігу; розкувала річку Студенець (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1946, 11); Березень розкував Уж, наповнив його сніговими водами, і товста крига швидко попливла (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 133).'' | ||
| + | |||
| + | '''4. заст., уроч. Перековуючи, робити з чого-небудь щось інше.''' ''[Тірца:] Не вам судилось розкувати ярмо залізне на коси та серпи (Леся Українка, II, 1951, 160).'' | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto1.9.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto2.9.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto3.9.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto4.9.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|ol7QUDNzjU4}} | ||
| + | {{#ev:youtube|-W26-Y3X3AY}} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров'я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 14:54, 13 жовтня 2018
Зміст
Словник Грінченка
Поросковувати, -вую, -єш, гл. Расковать (во множествѣ). І невольників тих поросковуєш сам. К. МБ. XII. 279.
Академічний тлумачний словник українскьої мови (1970—1980)
1. Розбивати, роз'єднувати що-небудь, з'єднане куванням. Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани (Тарас Шевченко, II, 1963, 266); Козаков підвівся, підійшов до важкого «МГ» і взяв його обома руками за теплий ствол, як коваль за молот. — Зараз я тебе розкую (Олесь Гончар, III, 1959, 110);
// Знімати кайдани з кого-небудь. Вже Івга не дала нікому розковувати Левка, сама зняла залізо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 297); Входить молодий, завжди усміхнений ключник, за ним озброєний до зубів поліцай. Він розковує Івана і дає йому десять хвилин на вечерю (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 113); Помер [старий] у кайданах. Розкували тільки мертвого (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 228); * Образно. Дунаю мій, про тебе заспіваю.., як ми прийшли — сини Країни Рад, щоб вирвати з неволі, розкувати тебе (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 367);
// перен. Звільняти від залежності, неволі, рабства. Земля плаче у кайданах, Як за дітьми мати. Нема кому розкувати (Тарас Шевченко, I, 1951, 265); Прийде час, дукачі! Розкує тих, що ви катували..! (Павло Грабовський, I, 1959, 469); Неважко було йому зрозуміти жінку, немов кайданами закуту в забобони традицій батьків. За одну мить не розкуєш (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 119);
// Звільняти від підків (коня). Вже пора розкути й коні, І посіяти просце (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 60).
Розковувати (розкувати) сили — давати можливість силам проявитися з усією повнотою. Говорив Євген Панасович про те, що революція покликала народ до нового, світлого життя, розкувала в ньому сили, які досі гнітилися та топталися гнобителями (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 93); Розковувати (розкувати) слово (мову) — створювати умови для вільного, безперешкодного звучання слова (мови). Ще є портрет, що малював Брюллов Не для того, щоб однести в музеї, — А щоб Тараса-кріпака звільнить з оков, Щоб слово розкувать землі моєї (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 24).
2. Куванням сплющувати, робити тоншим що-небудь.
3. перен. Звільняти від снігу і льоду (землю, водну поверхню). Пройшла полями весна, залишивши за собою голубі сліди — калюжі розталого снігу; розкувала річку Студенець (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1946, 11); Березень розкував Уж, наповнив його сніговими водами, і товста крига швидко попливла (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 133).
4. заст., уроч. Перековуючи, робити з чого-небудь щось інше. [Тірца:] Не вам судилось розкувати ярмо залізне на коси та серпи (Леся Українка, II, 1951, 160).
Ілюстрації
| x140px | 
|
x140px | x140px |
