Відмінності між версіями «Теніти»
(Створена сторінка: '''Теніти, -ню, -ниш, '''''гл. ''Дрожать? Сотрясаться? ''Світ разить, земля тенить. ''Чуб. III. 348. [[Ка...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Теніти, -ню, -ниш, '''''гл. ''Дрожать? Сотрясаться? ''Світ разить, земля тенить. ''Чуб. III. 348. | '''Теніти, -ню, -ниш, '''''гл. ''Дрожать? Сотрясаться? ''Світ разить, земля тенить. ''Чуб. III. 348. | ||
[[Категорія:Те]] | [[Категорія:Те]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник українскьої мови (1970—1980)== | ||
| + | '''1. Трястися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти.''' ''Ягняті нікуди тікати; Стоїть, сердешне, та дрижить... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Пальці дрижали, й сірники не хотіли горіти (Олесь Донченко, III, 1956, 192); Свенціцький увесь дрижав з болю і безсилої люті (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 52). | ||
| + | '' | ||
| + | '''2. Коливатися, хитатися, двигтіти під виливом чого-небудь.''' ''Той папір, що держав він у руці, дрижав, як на осиці лист (Олекса Стороженко, I, 1957, 378); Удари грому були часом такими дужими, що від них дрижали віконні рами й шибки (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 229); Міст через Янгіарик дрижав від сили напору (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 309);'' | ||
| + | |||
| + | // Бути нерівним, мінливим (про світло, вогонь); миготіти, мерехтіти. Сонячне марево заливало всіх, дрижало, переливалося між жіночими та дитячими головами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374); Вогні пароплавів і човнів відбивались у воді і дрижали, мов розтягнуті золоті стружки (Петро Панч, Ерік.., 1950, 42); Наче лід, паркет блищить, Світ од місяця дрижить (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 35); | ||
| + | |||
| + | // Звучати переривчасто, нерівно. Дрижали, дрижали [звуки], будячи якусь сумну думку в голові (Панас Мирний, I, 1954, 45); — Можна спитати? — звертається Тамара, і голосу неї дрижить (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 63); | ||
| + | |||
| + | // рідко. Прискорено битися, налататися (про серце). Дрижить серце, наче вскочила в груди слизька, огидна жаба (Олесь Донченко, I, 1956, 513). Аж стіни (вікна, двері, поле і т. ін.) дрижать (дрижить) — про велику силу, великий ступінь виявлення чого-небудь. Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать... (Панас Мирний, I, 1954, 76); Б'є об землю копитами сивий — аж до обрію поле дрижить!.. (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 98). | ||
| + | |||
| + | '''3. перен. Боятися кого-небудь, відчувати страх перед кимсь.''' ''З роботи прийдем, під ґанком станем в ряд, — виходить пан карати «винних», а всі вже наперед дрижать (Іван Франко, XIII, 1954, 108);'' | ||
| + | |||
| + | // за кого — що. Відчувати побоювання за кого-, що-небудь. Вона все чула оддалеки і сама, як листок, дрижала і боліла серцем за чоловіка (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Хто мав змилосердитися над ним, коли кожний дрижав за власну шкіру (Іван Франко, VI, 1951, 160); | ||
| + | |||
| + | // над ким — чим. Ретельно оберігати, боятися втратити кого-, що-небудь. Дрижати над дитиною; | ||
| + | |||
| + | // Боятися витрачати що-небудь; скупитися. Дрижав [цар Латин], як Каїн, за алтин (Іван Котляревський, I, 1952, 164). | ||
| + | |||
| + | '''4. перен., перев. з част. а ж, розм. Виявляти надмірне бажання робити що-небудь.''' Н''а штурм Троянці шиковались [шикувались]. До бою всякий аж дрижав (Іван Котляревський, I, 1952, 278); — Що ж, — каже [Денис], — не люблю та й не люблю собак.. Аж дрижу, щоб яку собаку вбити! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 398).'' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto1.3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto2.3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto3.3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:foto4.2.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|J_j2wykvmVA}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров'я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 12:19, 13 жовтня 2018
Зміст
Словник Грінченка
Теніти, -ню, -ниш, гл. Дрожать? Сотрясаться? Світ разить, земля тенить. Чуб. III. 348.
Академічний тлумачний словник українскьої мови (1970—1980)
1. Трястися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти. Ягняті нікуди тікати; Стоїть, сердешне, та дрижить... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Пальці дрижали, й сірники не хотіли горіти (Олесь Донченко, III, 1956, 192); Свенціцький увесь дрижав з болю і безсилої люті (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 52). 2. Коливатися, хитатися, двигтіти під виливом чого-небудь. Той папір, що держав він у руці, дрижав, як на осиці лист (Олекса Стороженко, I, 1957, 378); Удари грому були часом такими дужими, що від них дрижали віконні рами й шибки (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 229); Міст через Янгіарик дрижав від сили напору (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 309);
// Бути нерівним, мінливим (про світло, вогонь); миготіти, мерехтіти. Сонячне марево заливало всіх, дрижало, переливалося між жіночими та дитячими головами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374); Вогні пароплавів і човнів відбивались у воді і дрижали, мов розтягнуті золоті стружки (Петро Панч, Ерік.., 1950, 42); Наче лід, паркет блищить, Світ од місяця дрижить (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 35);
// Звучати переривчасто, нерівно. Дрижали, дрижали [звуки], будячи якусь сумну думку в голові (Панас Мирний, I, 1954, 45); — Можна спитати? — звертається Тамара, і голосу неї дрижить (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 63);
// рідко. Прискорено битися, налататися (про серце). Дрижить серце, наче вскочила в груди слизька, огидна жаба (Олесь Донченко, I, 1956, 513). Аж стіни (вікна, двері, поле і т. ін.) дрижать (дрижить) — про велику силу, великий ступінь виявлення чого-небудь. Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать... (Панас Мирний, I, 1954, 76); Б'є об землю копитами сивий — аж до обрію поле дрижить!.. (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 98).
3. перен. Боятися кого-небудь, відчувати страх перед кимсь. З роботи прийдем, під ґанком станем в ряд, — виходить пан карати «винних», а всі вже наперед дрижать (Іван Франко, XIII, 1954, 108);
// за кого — що. Відчувати побоювання за кого-, що-небудь. Вона все чула оддалеки і сама, як листок, дрижала і боліла серцем за чоловіка (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Хто мав змилосердитися над ним, коли кожний дрижав за власну шкіру (Іван Франко, VI, 1951, 160);
// над ким — чим. Ретельно оберігати, боятися втратити кого-, що-небудь. Дрижати над дитиною;
// Боятися витрачати що-небудь; скупитися. Дрижав [цар Латин], як Каїн, за алтин (Іван Котляревський, I, 1952, 164).
4. перен., перев. з част. а ж, розм. Виявляти надмірне бажання робити що-небудь. На штурм Троянці шиковались [шикувались]. До бою всякий аж дрижав (Іван Котляревський, I, 1952, 278); — Що ж, — каже [Денис], — не люблю та й не люблю собак.. Аж дрижу, щоб яку собаку вбити! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 398).
Ілюстрації
|
|
|
|
