Відмінності між версіями «Терміття»

Версія за 15:19, 12 жовтня 2018

Терміття, -тя, с. Кострика, твердыя части пеньки и льна. Глухов. у. Хто тер коноплі, нехай той і терміття замете. Уман. у. Костри́ця[1], термі́ття[2], заст. па́здір[3], паздір'я[4] — здерев'янілі частини стебел прядильних рослин (льону, конопель, кенафу тощо), одержувані з трести під час її первинної обробки (м'яття і тіпання).

У загальній масі костриці міститься до 64 % целюлози. У непрядимій групі волокон, які знаходяться в костриці, місткість чистої целюлози сягає 80 %.

Кострицю використовують у хімічній та інших галузях промисловості для виготовлення будівельних плит, паперу, целюлози, віскози та інших матеріалів[5].

Лляна костриця цінна сировина для виробництва паперу, целюлози, технічного і пакувального картону, віскози, целулоїду, а також жорстких і м'яких будівних термоізоляційних плит.

З конопляної костриці виготовляють пластмасу, будівельні термоізоляційні та меблеві плити, фанеру, брикети для палива, целюлозу. До будівельних термоізоляційних матеріалів, які виготовляються з лляної костриці, належать кострицеплити та кострицеблоки для будівництва, які за міцністю не поступаються цементним.[6] За новими технологіями із конопляного волокна та костриці виготовляють оздоблювальні матеріали для офісів під дерево, мармур.

Щорічно в Радянському Союзі при обробці сировини утворювалось понад 1,5 млн тонн костриці.